Домбоки
| село Домбоки | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Великолучківська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040010040060922 |
| Основні дані | |
| Населення | 493 |
| Площа | 4,100 км² |
| Густота населення | 120 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89620 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°27′48″ пн. ш. 22°32′32″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 109 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул. Дружби, 20 |
| Карта | |
  Домбоки | |
 Домбоки | |
| Мапа | |
 | |
До́мбоки — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.
Історія[ред. | ред. код]
В колишньому урочищі Багно розташовувалися кургани (місцева назва — горбки). Досліджувалися в кінці ХІХ століттях Т.Легоцьким. Кургани зараховано до давньослов'янських.
У 1833 р. Шенборн заснував на цих землях села хутор Вербник-Домбоки. Центральний хутір Вербник знаходився біля Латориці, на Вербницькій польовій дорозі, уздовж якої насадили волоські горіхи. На початку дороги збудували гуральню, за нею — маштальню з робочою худобою, за нею — тваринницький комплекс, де відгодовували бичків, свиней, овець. Наприкінці території стояв великий господарський двір зі скиртами сіна, машинами, плугами, підводами, молотарками. З іншого боку дороги стояли будинки для селян, що тут працювали. Хутір мав також столярню для виготовлення вікон і дверей, колесарню. Тут же жили особисті кучери управляючого барона Ковнера, сам він мешкав у Мукачеві. Пізніше управителями були Петро Дешко (1829—1867) і Михайло Бокшай (1867—1885), Ілля Гомичко.
Монастир та церква Успіння пр. богородиці. 1930-і.
У 1932 р. будівлі та територію господарської школи, що перейшла в інше місце, закупили батьки священика І. Карбованця, щоб відкрити там жіночий монастир. Допоміг у цьому архімандрит Олексій Кабалюк, який віддав все своє майно монастиреві, а також зібрав пожертви у багатих парохіях для розбудови монастиря.
Протоієрей В. Коломацький виготовив документацію й очолив перебудову. Іконостас вирізьбив відомий майстер І. Павлишинець з помічником Василем Лендєлом з Ракошина, який згодом сам зробив малий вівтар для ікони Богоматері, а також вирізьбив хрест.
За СРСР, у 1959 р. монастир закрили. Церкву перетворили на сипанець. Домову церкву та церкву Благовіщення зруйнували. Іконостас єпархія продала, щоб його не знищили.
У 1993 р. частину будівель та землі повернуто монастиреві. Почали повертатися монашки. Відновили церкву, однак вона приблизно на 2 м нижча, ніж. була.
Збудовано нову каплицю. Монастиреві повернуто чудотворну ікону «Скоропослушниця».
Неподалік від основного корпусу — поховання о. Івана Карбованця.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 495 осіб, з яких 244 чоловіки та 251 жінка.[1]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 493 осіб[2].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 79,92 % |
| циганська | 11,36 % |
| румунська | 7,30 % |
| угорська | 1,22 % |
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- урочищі Багно розташовувалися кургани (місцева назва — горбки)
- Монастир та церква Успіння пр. богородиці. 1930-і.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка с. Домбоки. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
| |||||
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |