Долинськ
.png)
.png)
До́линськ (у 1884—1905 роках — Галкіно-Враське; у 1905—1946 роках — Отіай) — місто в Сахалінській області, Російської Федерації, адміністративний центр Долинського міського округу. Розташоване на східному побережжі острова Сахаліну в Сусунайській долині у місці злиття трьох річок — Долинки, Великий Такой і Найби.
Історія[ред. | ред. код]
У 1867 році на місці нинішнього міста був військовий пост Найбучі — в гирлі річки Найби, біля двох айнських сіл Сіанчі (інколи називається Сіянці) та Отакоє (зараз називається Такоє). 1884 року на цьому місці було засноване село Галкіно-Враське (поселення отримало назву за прізвищем начальника Головного тюремного управління Михайла Галкіна-Враського. У 1890 році його відвідав і описав Антон Чехов. Тоді воно входило до складу Корсаківського округу. 1904 року селище Сіанчі розташовувалося на лівому березі річки Найби, за дві версти від заснованого в 1884 села Галкіного-Враського. Сьогоднішнє місто розташоване на місці, де колись розташовувалося селище Сіанчі.
За даними Першого всеросійського перепису населення, в 1897 році тут вже мешкало 115 чоловік. У селищі було 53 господарства, у яких нараховувалося 115 різних будівель. Сільськогосподарські угіддя включали 18 десятин присадибної землі і 62 десятини ріллі.
Японський період[ред. | ред. код]
У період з 1905 по 1945 рік місто входило до складу Японії (префектура Карафуто) і до 1946 називалося Отіай. Назва швидше за все походить від японського оті «долина, лощина», що, мабуть, пов'язано з його розташуванням у долині річки Сусунай (айнське nai — «річка, долина»).
У 1911 році з Тойохара на північ була прокладена залізниця, яка проходила через Отіай. У 1915 році в селі мешкало 250 чоловік, а після побудови паперової фабрики чисельність населення різко зросла і становила кілька тисяч чоловік. З 1922 року Отіай став волосним центром повіту Тоєхара. Продовжилось будівництво залізниці на північ до затоки Терпіння, прокладалися шосейні дороги. Розвивалися вугільна, паперова, лісова, деревообробна промисловість, сільське господарство[2]. Чисельність населення в 1927 році становила 10 639 чоловік.
Радянський період[ред. | ред. код]
З 1945 року в складі Радянського Союзу. Після відчуження південного Сахаліну та Курильських островів до складу СРСР у місті та районі залишилося кілька напівзруйнованих шкіл і лікарень, зовсім не було дитячих закладів, а також установ культури. До середини 1950-х років в місті і районі було побудовано і переобладнано чотири семирічні та чотири початкові школи. У 1957 році на утримання шкіл з бюджету було виділено 13 мільйонів карбованців.
З кожним роком збільшувався загальний обсяг міського бюджету, в 1957 році він становив близько 40 мільйонів карбованців. Активно розвивалося житлове будівництво. Так в 1957 році на будівництво житлових будинків було витрачено 3,9 мільйона карбованців, крім того, у районі десятки індивідуальних забудовників за допомогою державної позики збудували приватні будинки. У 1956 році став до ладу молочний завод, майже всі виробничі процеси на заводі були механізовані. Було освоєно виробництво широкого асортименту молочної продукції, у тому числі випуск вершків, сметани і сиру, кефіру, кислого молока, сирків і морозива. До 1957 радіофіковано п'ять населених пунктів району, в 1956 було зареєстровано 3 330 радіоточок, 2 100 приймачів. Регулярно оновлювався і поповнювався парк автобусів Долинського автогосподарства. Кількість рейсів між містом та обласним центром, а також населеними пунктами району постійно збільшувався.
В архітектурі міста була відсутня ґрунтовність і це вплинуло на поведінку острів'ян та міграційну ситуацію на Сахаліні. Багато хто приїжджав заробити — і повертався на материк. Коли заробітки тут стали проблематичними, населення почало зменшуватися: за 1989—2009 роки чисельність населення міста скоротилася майже на 4,5 тисяч чоловік (-28,4 %)[1].
У складі Російської Федерації[ред. | ред. код]
В 1991 році в місті було засновано Долинську асоціацію українців, у 1994—1996 діяла українська недільна школа, протягом 1994—1997 років виходила на міській радіомережі українська радіопередача «Рідне слово»[3].
25 січня 2006 року прийнято Статут муніципального утворення, за яким Долинський район став називатися міський округ «Долинський».
Демографія[ред. | ред. код]
| 1925[4] | 1935[5] | 1959[6] | 1967[7] | 1970[8] | 1979[9] | 1989[10] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 5956 | ↗11 269 | ↗14 802 | ↗15 000 | ↘13 744 | ↗14 776 | ↗15 653 |
| 1992[7] | 1996[7] | 1998[7] | 2000[7] | 2001[7] | 2002[11] | 2003[7] |
| ↗15 900 | ↘15 000 | ↘14 500 | ↘14 000 | ↘13 800 | ↘12 555 | ↗12 600 |
| 2005[7] | 2006[7] | 2007[7] | 2008[7] | 2009[12] | 2010[13] | 2011[14] |
| ↘12 000 | ↘11 700 | ↘11 600 | →11 600 | ↘11 517 | ↗12 200 | ↘12 166 |
| 2012[15] | 2013[16] | 2014[17] | 2015[18] | 2016[19] | 2017[20] | 2018[21] |
| ↘12 049 | ↘11 885 | ↘11 814 | ↘11 730 | ↗11 751 | ↘11 708 | ↗11 765 |
| 2019[22] | ||||||
| ↘11 685 |
Економіка[ред. | ред. код]
В місті працюють целюлозо-паперовий та механічний заводи, лісгосп, заказники «Ізюбровий» і «Лосось» площею по 40 тисяч га кожен[2], підприємства рибної і будівельної промисловості, ВАТ «Долинський хлібокомбінат».
Транспорт[ред. | ред. код]
В місті є залізнична станція Долинськ Сахалінської залізниці. Прохідні потяги зв'язують місто з Южно-Сахалінськом, Ногликами, Томарі, Корсаковим, Биковим, Тимовским.
Міжміським автобусним сполученням місто зв'язане з Южно-Сахалінськом. Також є автобусне сполучення у межах міського округу. Автобусними перевезеннями у місті займаються ВАТ «Долинське АТП» і ТОВ «Долинське ПАТП 1»
Туризм[ред. | ред. код]
В місті є готель «Ювілейний». Також у одному з гуртожитків кілька кімнат переобладнано під готель.
Освіта[ред. | ред. код]
У місті два професійні училища, 12 загальноосвітніх шкіл, 3 музичні та художня школи[2].
Культура[ред. | ред. код]
У місті працює районний будинок культури, три будинки творчості, станція юних техніків, виходить міська газета Долинська правда[2].
Бібліотеки[ред. | ред. код]
В Долинську централізовану бібліотечну систему входять 10 бібліотек: центральна районна, центральна дитяча, 8 бібліотек-філій. Заснована система у 1979 році. Книжковий фонд 238,7 тисяч примірників.
- Долинська центральна районна бібліотека заснована у 1947 році і має на балансі 80,2 тисячі примірників.
- Центральна дитяча бібліотека заснована у 1952 році і має на балансі 22,7 тисячі примірників.
Інше[ред. | ред. код]
У місті постійно проводяться різноманітні фестивалі, конкурси тощо.
- Щорічна акція «Діти міста — лауреати року»;
- Фестиваль фольклорної та народної музики «Масляна»;
- Фестиваль популярної музики естрадної творчості;
- Фестиваль сімейних талантів «Погода в домі»
- Міський фестиваль сімейного дозвілля «Зробимо свято своїми руками»;
- Фестиваль «Патріот Росії»;
- Фестиваль «Співдружність»;
- Виставки: «Чехов і XXI століття», «Сахалін — острів скарбів», «Вони кували Перемогу», «Наше місто» та ін
Спорт[ред. | ред. код]
У місті є кілька спортивних залів, лижна база, міський стадіон, хокейний корт.
Уродженці[ред. | ред. код]
- Пасинок Валентина Григорівна (нар. 1949) — український педагог, науковець.
- Петрик Лариса Леонідівна (нар. 1949) — радянська гімнастка, чемпіонка світу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б World Gazetteer
- ↑ а б в г Вся Россия. Энциклопедия, 2001, с. 124.
- ↑ Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011
- ↑ Администрация губернаторства Карафуто. Результаты переписи 1925 года: Домовладения и численность населения.
- ↑ Администрация губернаторства Карафуто. Результаты переписи 1935 года: Домовладения и численность населения.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м Народная энциклопедия «Мой город». Долинск
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Сахалинская область. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов. Архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
- ↑ Сахалинская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2011-2016 годов
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
- ↑ Оценка численности населения в разрезе муниципальных образований по состоянию на 01.01.2019 года и среднегодовая за 2018 год. Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Сахалинской области. 22 квітня 2019. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Долинск // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Долинск // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1960. — Т. 1 : Ааре — Дятьково. — С. 549. (рос.);
- Долинск // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 156.(рос.);
- Долинск // Вся Россия. Энциклопедия / А. В. Рябинин. — Институт экономики и управления в промышленностиі[ru]. — Москва, 2001. — Т. Города и населенные пункти. — С. 124. — ISBN 5-93249-001-2. (рос.);
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Долинск // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 49. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)
|
| |||||
| |||||||
