Документація програмного забезпечення

Документація програмного забезпечення(англ. software documentation) - супроводжуючі документи до програмного забезпечення, які містять в собі інформацію, що описує загальні положення необхідні для ознайомлення перед тим як використовувати його за призначенням. Така документація дуже важлива і описує не тільки яким чином правильно використовувати поставлене програмне забезпечення, а й пояснює основні використані алгоритми. В залежності від складності кожного окремого програмного забезпечення, його специфіки, а також ліцензії під якою воно створене - документація може варіюватися за обсягом і за змістом.

Основні компоненти[ред. | ред. код]

• специфікація - перелік і призначення всіх файлів програмного виробу, включаючи файли документації;
• відомість власників оригіналів - список підприємств, які зберігають оригінали програмних документів, складається тільки для складних програмних виробів;
• текст програми - запис кодів програми та коментарі до них;
• опис програми - інформація про логічну структуру та функціонування програми;
• програма і методика випробувань - перелік і опис вимог, які повинні бути перевірені в ході випробування програми, методи контролю;
• технічне завдання - документ, в якому викладаються призначення і область застосування програми, вимоги до програмного виробу, стадії і терміни розробки, види випробувань;
• пояснювальна записка - обґрунтування прийнятих і застосованих технічних і техніко-економічних рішень, схеми та опис алгоритмів, загальний опис роботи програмного виробу;

До програмних документів віднесено також документи, що забезпечують функціонування та експлуатацію програм - експлуатаційні документи:

• відомість експлуатаційних документів - містить список експлуатаційних документів на програмний виріб, до яких відносяться формуляр, опис застосування, керівництво системного програміста, керівництво програміста, керівництво оператора, опис мови, керівництво з технічного обслуговування;
• формуляр - містить основні характеристики програмного виробу, склад і відомості про експлуатацію програми;
• опис застосування - містить інформацію про призначення та галузі застосування програмного виробу, обмеження при застосуванні, клас і методи вирішуваних завдань, конфігурацію технічних засобів;
• керівництво системного програміста - містить відомості для перевірки, настроювання і функціонування програми при конкретному застосуванні;
• керівництво програміста - містить відомості для експлуатації програмного виробу;
• керівництво оператора - містить докладну інформацію для користувача, який забезпечує його спілкування з ЕОМ у процесі виконання програми;
• опис мови - містить синтаксис і семантику мови;
• керівництво з технічного обслуговування - містить відомості для застосування тестових і діагностичних програм при обслуговуванні технічних засобів.

Стандартизація програм[ред. | ред. код]

На сьогодні існує цілий комплекс стандартів, які регламентують різні аспекти життєвого циклу ПЗ. До їх розробки були залучені такі міжнародні організації, як IEEE (Institute of Electrical and Electronic Engineers, Інститут інженерів з електротехніки та електроніки), ISO (International Standards Organization, Міжнародна організація зі стандартизації), EIA (Electronic Industry Association, Асоціація електронної промисловості), IEC (International Electrotechnical Commission, Міжнародна комісія з електротехніки), а також деякі національні дослідні інститути (ANSI, American National Standards Institute, Американський національний інститут стандартів; SEI, (Software Engineering Institute, Інститут програмної інженерії).

Посилання[ред. | ред. код]

• International Organization for Standardization [Архівовано 22 травня 2016 у Wayback Machine.] Міжнародна організація зі стандартизації
• Закон про стандартизацію [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Закон про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах [Архівовано 9 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Закон про авторське право [Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine.]