Довгалюк Петро Микитович
Петро́ Мики́тович Довгалю́к (* 23 листопада (6 грудня) 1904, село Гущинці, тепер Калинівського району Вінницької області — † 17 липня 1989, Київ) — український літературознавець. Кандидат філологічних наук (1959).
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
1923 року закінчив Кам'янець-Подільську радянську партійну школу. У 1924—1925 роках навчався на робітфаці Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Працював завідувачем відділу листів газети «Червоний кордон» (Кам'янець-Подільський).
1932 року став членом ВКП(б).
1934 року закінчив Харківський університет. У 1949—1965 роках працював у Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.
Літературознавча діяльність[ред. | ред. код]
Досліджував пожовтеву літературу на західноукраїнських землях, українську атеїстичну літературу.
Патор книжок:
- «Українські письменники в боротьбі проти Ватикану» (1953),
- «Безбожні охоронці бога» (1961),
- «Апостоли священної облуди» (1963).
Упорядник (і автор передмов) видань творів
- Ярослава Галана (1960),
- Степана Тудора (1962),
- Леся Мартовича (1968),
- Олександра Гаврилюка (1970).
Література[ред. | ред. код]
- Бурбела В. А. Довгалюк Петро Микитович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 80.
- Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 25—26.
- [Некролог] // Літературна Україна. — 1989. — 17 серпня. — С. 8.