Дніпровський коксохімічний завод

Дніпровський коксохімічний завод (ДКХЗ)
Дніпровський коксохімічний завод (2017); рос. Днепровский коксохимический завод (2017);
	48°31′22″ пн. ш. 34°39′14″ сх. д. / 48.5230166666947724° пн. ш. 34.653888888916775° сх. д.Координати: 48°31′22″ пн. ш. 34°39′14″ сх. д. / 48.5230166666947724° пн. ш. 34.653888888916775° сх. д.
Тип	фірма і фабрика
Форма власності	приватне акціонерне товариство
Галузь	коксохімічна промисловість
Спеціалізація	коксохімія
Засновано	8 лютого 1931
Штаб-квартира	51901, Дніпропетровська область, Кам'янське, вулиця Колеусівська, 1
Попередні назви	Дніпродзержинський коксохімічний завод № 24 (1931—19??), Дніпродзержинський коксохімічний завод імені С. Орджонікідзе (19??—04.1996), ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод» (04.1996-01.04.2011), ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ» (01.04.2011—27.09.2017)
Ключові особи	Рафальський Павло Миколайович, директор
Продукція	кокс, бензол, сольвент та інше
Виторг	130 000 000 $ (2020)
Чистий прибуток	−13 000 000 $ (2020)
Співробітники	1176 осіб (2020)
Холдингова компанія	Метінвест
Код ЄДРПОУ	05393085
dkhz.com.ua
Нагороди

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський коксохімічний завод» (ПрАТ «ДКХЗ») спеціалізується на виробництві коксу, смоли сульфату амонію і продуктів переробки.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Дніпровського КХЗ — одного з перших підприємств вітчизняної коксохімії — почалася в 1931 р., з моменту видачі першого коксу. Вже до 1940 р. завод досягнув проектної потужності й став одним з найкращих серед коксохімічних підприємств країни. Підприємство виробляло якісний і найдешевший кокс в Україні, що неодноразово було відмічене винагородами уряду. У 1950 р. ДКХЗ виробляв десяту частину коксу, що виробляється в Україні. У 1996 р. Дніпродзержинський коксохімічний завод імені С. Орджонікідзе був перетворений у ВАТ «Дніпродзержинський КХЗ». ЄВРАЗ придбав 93,83 % акцій ОАО «Дніпродзержинський КХЗ» наприкінці 2007 р. Станом на 30 квітня 2011 р., доля ЄВРАЗа в ДКХЗ склала 93,86 %.

Історія будівництва[ред. | ред. код]

Історія одного з перших підприємств вітчизняної коксохімії розпочалася в серпні 1927 року. Не було урочистого мітингу, ніхто не виголошував промов, коли безіменний робітник викопав першу лопату ґрунту на місці майбутнього коксохімічного заводу на березі Дніпра в Кам'янському. Спочатку коксохім планувався як окремий цех Дніпровського металургійного заводу — легендарної Дзержинки. І лише потім він виділився в самостійне підприємство — Дніпродзержинський коксохімічний завод № 24. На будівництві заводу вперше в країні був застосований спосіб глибинного водовідливу для пониження рівня ґрунтових вод на місці спорудження котлованів. Осушене в такий спосіб дно котловану покрили дорогою тришаровою ізоляцією зі свинцевих листів, зварених автогеном. І тільки потім на цю свинцеву підстилку був укладений гранітобетон. Інженерні вирішення об'єктів по будівництву коксохімічного заводу були дуже складними для того часу, тому багато потужностей заводу зводилися під керівництвом інженерів з Бельгії, Франції, Німеччини. На досвіді будівництва перших коксохімічних підприємств вчилися вітчизняні будівельники і проектувальники. Надалі коксохімічні заводи на території колишнього СРСР зводилися вже за вітчизняними проектами. Над Дніпром виросли значних розмірів споруди — вугільна вежа, вуглемийка, коксові батареї.

27 листопада 1930 року відбувся мітинг, учасники якого з підйомом зустріли пропозицію передовика Г. Карпова присвоїти коксохімічному заводу ім'я Серго Орджонікідзе. 8 лютого 1931 року був виданий перший кокс. Дата ця увійшла до історії вітчизняної коксохімії як День народження і перший робочий день Дніпродзержинського коксохімічного заводу. Вуглезбагачувальна фабрика, дві коксові батареї № 1 і № 2 системи «Дістікок» по 40 камер в кожній, проектною потужністю 415 тис. тонн металургійного коксу в рік, цехи уловлювання і переробки смоли були введені в експлуатацію 18 березня 1931 року в числі об'єктів, що входять в першу чергу заводу. Друга черга заводу — три коксові батареї по 45 камер в кожній, цехи уловлювання і ректифікації — вводилися в експлуатацію протягом 1932—1933 років. Причому, починаючи з другої батареї, будівництво і пуск основних агрегатів здійснювалися під керівництвом вітчизняних інженерно-технічних працівників, без участі іноземних фахівців. Вже до 1940 року завод досяг проектної потужності і став одним з найкращих серед коксохімічних підприємств країни. Підприємство виробляло якісний і найдешевший кокс в республіці, що і було відмічено винагородами уряду. Зростали люди, а разом з ними зростав і завод. Він розпрямляв свої плечі, нарощуючи виробництво потрібної для країни різної продукції. Але все це раптовим бомбовим ударом перервала, зруйнувала війна…

Роки війни[ред. | ред. код]

Фронт все ближче підходив до Дніпродзержинська. Проте коксохімічний завод імені Орджонікідзе продовжував працювати до припинення надходження вугілля з Донбасу. В найкоротший строк найважливіші вузли, головним чином електродвигуни, коксові машини, інші апарати і агрегати, були демонтовані і вивезені на майданчик Орсько-халіловського металургійного комбінату, що будується. Прощаючись із заводом, коксохіміки сподівалися, що війна продовжиться недовго і після повернення їм удасться швидко налагодити виробництво. Проте війна розпорядилася по-своєму. Ворог повністю зруйнував вуглезбагачувальний цех, висадив у повітря всі п'ять коксових батарей. Значні пошкодження були нанесені парокотельному, хімічним і допоміжним цехам.

Багато коксохіміків не повернулися з полі війни. На згадку про них на заводі споруджений гранітний обеліск, на якому висічено прізвища загиблих за часів Другої світової війни 1939-1945 років. Після звільнення Дніпродзержинська в 1943 році розпочато відновні роботи, що базуються на впровадженні нової техніки і досконаліших технологічних схем.

З квітня 1946 року, тобто з моменту видачі першого післявоєнного коксу, почався якісно новий етап в історії заводу. Відбудований заново, він тепер мало чим нагадував колишній, то хіба лише своїми зовнішніми контурами. На нім почали освоюватися перші вітчизняні коксові батареї типа ПВР-46, упроваджуватися пневматичне обвалення шихти у вугільних баштах, принципово нові технологічні схеми тощо.

Відновлення всіх цехів заводу було завершене до 1950 року. Підприємство швидко нарощувало технологічну потужність. Десяту частину коксу, який вироблявся в Українській РСР, виробляли дніпродзержинські коксохіміки. Завдяки досягнутим високим виробничим показникам, зразковій трудовій дисципліні, високому технічному і культурному рівню трудового колективу в 1960 році Дніпродзержинський коксохімічний завод імені С. Орджонікідзе один з перших в Україні завоював почесне право називатися колективом Комуністичної праці. За успіхи по збільшенню випуску коксохімічної продукції, в удосконаленні технології і організації виробництва в 1976 році завод нагороджений орденом «Знак Пошани».

Персонал та зарплатня[ред. | ред. код]

Чисельність персоналу — 1172 осіб.^[3]

Середня заробітна плата ( до стягнення податків на рівні працівника) — 153,800 тис. грн на рік.^[3]

Об'єми виробництва[ред. | ред. код]

Виробництво коксу: ^[3]

2012 р. — 487 тис. т
2013 р. — 461 тис. т
2014 р. — 559 тис. т
2015 р. — 628 тис. т
2016 р. — 607 тис. т
2017 р. — 634 тис. т
2018 р. — 584 тис. т
2019 р. — 564 тис. т
2020 р. — 589 тис. т

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Акционеры переименовали завод, который хочет купить группа "Метинвест" // Дело. — 2017. — 28 сентября.
↑ ^а ^б ^в Профілі компаній гірничо-металургійного комплексу України | GMK Center
↑ ^а ^б ^в Дніпровський КХЗ - Інформація, показники, виробництво - GMK Center. GMK (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 20 січня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Дніпродзержинський коксохімічний завод [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] — Енциклопедія Сучасної України
Історія [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] // ДКХЗ. (рос.)
«Метінвест» купив у Evraz Дніпродзержинський коксохімічний завод та «Баглейкокс» [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.]
АМКУ дозволив компанії Ахметова і Новинського купити Дніпровський коксохімічний завод [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.]

[1] Акционеры переименовали завод, который хочет купить группа "Метинвест" // Дело. — 2017. — 28 сентября.

[[https://gmk.center/ua/manufacturer/dniprovskij-khz/_Профілі_компаній_гірничо-металургійного_комплексу_України_{{!}}_GMK_Center]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] а ^б ^в Профілі компаній гірничо-металургійного комплексу України | GMK Center

[:0-3] а ^б ^в Дніпровський КХЗ - Інформація, показники, виробництво - GMK Center. GMK (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 20 січня 2020.

[1]

[2]

[3]