Дзівінський Василь Гаврилович
| Василь Гаврилович Дзівінський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 17 травня 1894 Микитинці, Станиславівський повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Австро-Угорська імперія |
| Помер | 9 жовтня 1947 (53 роки) Станіславська область, УРСР |
| Національність |  українець |
| Відомий завдяки | громадський діяч, підпільник, вояк УГА, УПА |
| Партія | Українське національно-демократичне об'єднання |
Васи́ль Гаври́лович Дзіві́нський (псевдо: «Беркут»; *17 травня 1894, Микитинці — †9 жовтня 1947, Станіславська область) — український політичний та громадський діяч Станиславівщини, учасник національно-визвольного руху в Україні першої половини ХХ ст., вояк.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився Василь Дзівінський 1894 року неподалік Станиславова. Шкільну освіту здобував у Станиславівській (1905), а згодом Кіцманській (1906–1914) українських гімназіях.
З вибухом Першої світової війни після закінчення навчання був мобілізований до австрійської армії. З проголошенням ЗУНР вступив до лав УГА і став поручником артилерійської батареї. У 1919 році під час кровопролитних боїв з частинами польської армії потрапив у полон та був інтернований до табору в місті Тухоля.
У 1921 році Василь Дзівінський повернувся з полону в рідний край. З часом у нього визрів намір виїхати до Відня для здобуття вищої освіти, але польська влада не дала дозволу на перетин кордону.
У міжвоєнний період Василь Дзівінський вів активну громадську і політичну діяльність у навколишніх зі Станиславовом селах. Був активістом організацій «Просвіта», «Сокіл», став членом партії УНДО. В 1930-х займав посаду секретаря Угорницької ґміни, до території якої входило декілька сіл. Згодом поляки звільнили його з цієї посади, як політично неблагонадійного.
З приходом радянської влади Василь Дзівінський працевлаштувався бухгалтером Станіславського облздороввідділу. Одночасно на громадських засадах керував сільським хором Микитинців, який вже не один десяток років користувався заслуженим визнанням не тільки серед односельчан[1].
У час німецької окупації Василь Дзівінський був призначений волосним війтом, а також виконував повноваження бухгалтера Союзу збірних громад.
Навесні 1944 року вирішив приєднатися до УПА, де спочатку керував сотнею, а згодом був переведений у відділ пропаганди. Восени 1947 року в ході рейду з Тлумача до Коломиї Василь Дзівінський потрапив у засідку, влаштовану радянськими каральними органами, і в нерівному бою загинув. Точне місце його загибелі та поховання залишаються невідомими.
Вшанування пам’яті[ред. | ред. код]
Після проголошення незалежної України вдячні земляки Василя Дзівінського назвали його іменем одну з сільських вулиць в Микитинцях.
16 лютого 2017 року в івано-франківському кінотеатрі «Люм’єр» громадськості було презентовано художньо-документальний фільм «Небесний хрест». Стрічка, автором сценарію і режисером якої виступила Ольга Терешкун, є своєрідним літописом життєвого шляху громадського і культурного діяча, героя національно-визвольного руху в Україні першої половини ХХ ст. Василя Дзівінського[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карась, Ганна. Хорова родина «Первоцвіт» (до 130-річчя заснування народного аматорського хору «Первоцвіт»): монографія. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2020. – С. 51–52. Репозитарій ПНУ імені Василя Стефаника. Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Баранецька, Марта. У Франківську презентували фільм про національного героя родом з Микитинців. Галицький кореспондент.
Посилання[ред. | ред. код]
Документальний фільм «Небесний хрест» на YouTube.
Джерела[ред. | ред. код]
Арсенич П., Олійник М. Угорники коло Станиславова (Івано-Франківська). – Івано-Франківськ: Типовіт, 2005. – С. 183–184.
Гавриш В. Історичний нарис села Микитинці Івано-Франківської міськради. — Івано-Франківськ, 2002. — С. 19–59.
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |