Джон Дейч

Джон Дейч
англ. John M. Deutch
Народився	27 липня 1938(1938-07-27)[1][2] (85 років) Брюссельський столичний регіон, Бельгія
Країна	США
Діяльність	політик, викладач університету, хімік
Alma mater	Емгерстський коледж, Массачусетський технологічний інститут (1966)[3] і Sidwell Friends Schoold
Науковий керівник	Irwin Oppenheimd[3]
Знання мов	англійська
Заклад	Массачусетський технологічний інститут і Міністерство оборони США
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Посада	директор Центральної розвідки і заступник міністра оборони США
Партія	Демократична партія США
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма
Медіафайли у Вікісховищі

Джон Марк Дейч (англ. John Mark Deutch, нар. 27 липня 1938, Брюссельський столичний регіон) — американський вчений та державний діяч, директор Центральної розвідки США (1995—1996).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Брюсселі в єврейській сім'ї, в 1942 році батьки Дейча, рятуючись від переслідувань нацистів, переїхали разом із сином та дочкою до США. В 1945 Джон отримав американське громадянство, в 1961 закінчив хіміко-інженерний факультет Массачусетського технологічного інституту (МТІ), здобувши ступінь бакалавра точних наук, і одночасно історичний факультет Емгерстського коледжу, здобув ступінь бакалавра історії. В 1965 здобув ступінь доктора фізичної хімії в МТІ. У 1961—1965 роках працював у відділі політичного планування Міністерства оборони, після чого повернувся до занять наукою. У 1966—1969 роках працював доцентом хімії в Прінстонському університеті, у 1970—1977 роках — професором хімії в МТІ. З 1976 — декан хімічного факультету МТІ. Одночасно працював у «мозковому центрі» RAND. У 1977—1980 роках — заступник міністра енергетики, який відповідав за програми виробництва ядерних озброєнь, з 1981 року — ректор МТІ.

У 1989—1993 роках входив до Президентської консультативної ради з зовнішньої розвідки, у 1993—1994 роках — заступник міністра оборони з питань виробництва та технологій, з 1994 року — заступник міністра оборони. 19 березня 1995 року призначений президентом Б. Клінтоном директором Центральної розвідки та головою Центрального розвідувального управління (ЦРУ), 9 травня затверджений Сенатом, 10 травня обійняв посаду, очолював ЦРУ до 15 грудня 1996 року. Після відходу Дейча з посади директора ЦРУ співробітники технічної інспекції виявили у пам'яті його комп'ютера, який не мав спеціальної системи захисту, 31 секретний документ. У травні 1999 року міністерство юстиції вирішило не порушувати проти Дейча кримінальної справи, проте влітку того ж року директор ЦРУ Джордж Тенет «на невизначений час» позбавив його доступу до секретної бази даних ЦРУ.

Після виходу у відставку з посади директора ЦРУ Дейч повернувся до МТІ як професор хімії. З початку 1999 року — голова комісії Конгресу США з проблеми розкрадання американських ядерних технологій.

Примітки[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · C-SPAN Генеалогія та некрополістика Математичний генеалогічний проєкт · The Academic Family Tree Словники та енциклопедії Encyclopædia Britannica · Prabook Довідкові видання Munzinger IBA · NNDB Нормативний контроль BIBSYS: 4018522 · BNF: 16230254f · CONOR.SI: 56584291 · FAST: 28783 · Freebase: /m/02sqc5 · GND: 1017062692 · ISNI: 0000000081672108 · J9U: 987007321390905171 · LCCN: n78093040 · MAK: 9810546313205606 · NLA: 1243987 · NTA: 301077460 · SUDOC: 100538908 · VIAF: 278433716 · WorldCat: lccn-n78093040

п о р Директори Центральної розвідки та Центрального розвідувального управління Директори Центральної розвідки Соерс Ванденберґ Гілленкоттер Сміт Даллес Маккоун Рейборн Гелмс Шлезінґер Колбі Буш Тернер Кейсі Вебстер Гейтс Вулсі Дейч Тенет Ґосс Директори ЦРУ Ґосс Гайден Панетта Петреус Бреннан Помпео Геспел Бернс

п о р Кабінет Білла Клінтона Президент та Віце-президент: Білл Клінтон • Альберт Ґор Секретарі (міністри) Державний секретар (Міністр закордонних справ) Воррен Кристофер (1993—1997) Мадлен Олбрайт (1997—2001) Генеральний прокурор (Міністр юстиції) Дженет Рено (1993—2001) Ветеранів Джессі Браун (1993—1997) Того Вест (1998—2000) Внутрішніх справ Брюс Беббітт (1993—2001) Енергетики Хейзел О'Лірі (1993—1997) Федеріко Пенья (1997—1998) Білл Річардсон (1998—2001) Житла і міського розвитку Генрі Сіснерос (1993—1997) Ендрю Куомо (1997—2001) Оборони Лес Еспін (1993—1994) Вільям Перрі (1994—1997) Вільям Коен (1997—2001) Освіти Річард Райлі (1993—2001) Охорони здоров'я і соціальних служб Донна Шалейла (1993—2001) Праці Роберт Райх (1993—1997) Алексіс Герман (1997—2001) Сільського господарства Майк Еспі (1993—1994) Ден Глікмен (1995—2001) Торгівлі Рон Браун (1993—1996) Міккі Кантор (1996—1997) Вільям Дейлі (1997—2000) Норман Мінета (2000—2001) Транспорту Федеріко Пенья (1993—1997) Родні Слейтер (1997—2001) Фінансів Ллойд Бентсен (1993—1994) Роберт Рубін (1995—1999) Лоуренс Саммерс (1999—2001) Посадовці рівня секретаря Голова Апарату Білого дому Мак МакЛарті (1993—1994) Леон Панетта (1994—1997) Ерскін Боулз (1993—1998) Джон Подеста (1998—2001) Торговий представник Міккі Кантор (1993—1997) Шарлін Баршевскі (1997—2001) Представник США в ООН Мадлен Олбрайт (1993—1997) Білл Річардсон (1997—1998) Річард Голбрук (1999—2001) Директор Управління адміністрування та бюджету Леон Панетта (1993—1994) Еліс Рівлін (1994—1996) Франклін Рейнс (1993—1998) Джейкоб Лью (1998—2001) Директор Центральної розвідки Джеймс Вулсі (1993—1995) Джон Дейч (1995—1996) Джордж Тенет (1997—2001) Адміністратор Агентства охорони навколишнього середовища Керол Браунер (1993—2001) Адміністратор Адміністрації малого бізнесу Філіп Ледер (1994—1997) Айда Альварес (1997—2001) Голова Ради економічних консультантів Лаура Тайсон (1993—1995) Джозеф Стігліц (1995—1997) Джанет Єллен (1997—1999) Мартін Ніл Бейлі (1999—2001) Директор Управління контролю за наркотиками Лі Браун (1993—1995) Беррі МакКеффрі (1996—2001) Директор Федерального агентства надзвичайних ситуацій Джеймс Лі Вітт (1993—2001)