Джинджиристий Мирослав Ілліч
| Джинджиристий Мирослав Ілліч | |
|---|---|
| Дата народження | 12 грудня 1931 (92 роки) |
| Місце народження | Настасів, Тернопільське воєводство, Тернопільський повіт, Польська Республіка |
| Громадянство |  Україна |
| Професія | кінорежисер |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 7796670 |
Джинджиристий Мирослав Ілліч, Ількович (нар. 12 грудня 1931, с. Настасів, нині Тернопільського району Тернопільської області, УРСР) — український режисер театру та кіно. Заслужений діяч мистецтв України (1998)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1931 р. у с. Настасів Тернопільської обл. Закінчив режисерський факультет Київського державного інституту ім. І. Карпенка-Карого (1956).
До 1964 р. працював режисером у Рівненському музично-драматичному театрі, потім — на студії «Укртелефільм».
Навчався у Львівському університеті, закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1956).
Працював режисером Рівненського обласного музично-драматичного театру, де поставив 24 спектаклі української і зарубіжної класики та сучасних авторів (1956—1965).
1965—1966 — режисер у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки, від 1966 — режисер студії «Укртелефільм».
Одночасно викладав режисуру в Київському національному університеті культури та мистецтв.
Автор статей у журналах «Народна творчість та етнографія», «Український театр» та інших виданнях.
Фільмографія[ред. | ред. код]
Створив стрічки:
- «Не судилось» (1967),
- «У неділю рано зілля копала» (1968),
- «Лиха доля» (1969),
- «Камінний господар» (1971),
- «Проводжала мати сина» (1993),
- «Спогад про УПА» (1994, співавт. сцен.) та ін.
Також створив 22 документальні фільми про українських письменників, зокрема про Миколу Бажана, Остапа Вишню, М. Вінграновського, О. Гончара, І. Драча, П. Загребельного, Д. Павличка, В. Яворівського.
Зняв майже 50 документальних і музичних фільмів, у тому числі про Тернопілля:
- «Та не однаково мені»,
- «Оксана»,
- «Співає „Галичанка“»,
- «Весілля на Поділлі»,
- «У неділю рано музиченька грала»,
- «Подільські гаївки» й ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про присвоєння почесних звань України. zakon.rada.gov.ua. 14 квітня 1998. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 23 грудня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Столярчук. Б. Митці Рівненщини: Енциклопедичний довідник. Рівне, 1997. — С.139.
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6., В. Барна.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мирослав Джинджиристий на сайті IMDb (англ.)
|
