Джеррі Хаф
| Джеррі Хаф | |
|---|---|
| Народився | 26 квітня 1935[1] |
| Помер | 24 травня 2020 (85 років) |
| Країна |  США |
| Діяльність | політолог, історик, викладач університету |
| Alma mater | Гарвардський університет |
| Заклад | Торонтський університет Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн Дюкський університет |
Джеррі Ф. Хаф — Jerry Fincher Hough (26 квітня 1935 — 24 травня 2020) — американський політолог, совєтолог.
Біографія[ред. | ред. код]
Джеррі Хаф почав викладати політологію у Дьюкському університеті у 1973 році. До того він працював у Торонтському університеті та в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн, а також був старшим науковим співробітником в Інституті Брукінгс. У Гарвардському університені Хаф отримав такі наукові ступені: бакалавр гуманітарних наук, магістр гуманітарних наук та доктор філософії. Він планував перестати викладати у 2016 р. і піти на пенсію у 2018 р.[1]. Джеррі Хаф є колишнім чоловіком історика Шейли Фітцпартік (австралійсько-американського походження), яка є спеціалістом з історії Радянського Союзу.
Дослідження Хау були зосереджені на внутрішній американській політиці, Радянському Союзі, демократизації Росії та американських зусиллях у побудові нації. Хаф є частиною «ревізіоністської» школи радянської історії, стверджуючи, що рівень терору сильно перебільшений і що, між іншим, Радянський Союз був інституційно слабким при Сталіні.
У 2015 р. виникла суперечка навколо інтернет-коментаря Хафа до статті «Як принизив расизм Балтімору» у «Нью-Йорк Таймс». У ньому він порівнював азіатів та негрів і критикував їх за «відсутність бажання інтеграції» та за те, що «замість того, щоб важко працювати, вони тільки шкодують себе». Пізніше Хаф оприлюднив листа, у якому пояснював свою думку і називав себе справжнім послідовником Мартіна Лютера Кінга-молодшого[2] [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.]. У 2015 р. перебував в академічній відпустці, що не пов'язана із суперечкою.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Радянські префекти: Органи місцевої партії при прийняття рішень в галузі промисловості, Кембридж, Гарвардський університет, 1969.
- Теорія Радянського Союзу та соціальних наук, Кембридж, Гарвардський університет Прес, 1977.
- Як керує Радянський Союз, з Мерле Файззодом, Гарвардський університет Прес, 1979 р.
- Радянський лідерство у перехідному періоді, Інститут Брукінгса, 1980.
- Польська криза, Інститут Брукінгса, 1982.
- Боротьба за третій світ: Радянські дебати та американські варіанти, Інститут Брукінгса, 1986.
- Росія та Захід: Горбачов та політика реформ, Симон і Шустер, 1988.
- Відкриття радянської економіки, Інститут Брукінгза, 1989.
- Росія та Захід: Горбачов та політика реформ, друге видання, Нью-Йорк, Саймон і Шустер, 1990.
- Президентські вибори в Росії в 1996 році, з Евеліною Давідіайером та Сьюзен Гудріч Леманн, Вашингтон, Інститут Брукінгса, 1996.
- Демократизація та революція в СРСР, 1985—1991 роки, Вашингтон, Інститут Брукінгса, 1997.
- Зростаючі болі: 1993 р. Вибори російської думи, з Тимофієм Колтоном (eds), Вашингтон, Інститут Брукінгса, 1998.
- Логіка економічних реформ в Росії, 1991—1998 роки, Вашингтон, Інститут Брукінгса, 2001.
- Зміни партійних коаліцій: дивовижне червоне-синє державне вирівнювання, Нью-Йорк, Агатон, 2006.
Видавнича діяльність[ред. | ред. код]
1989 — теп. час: шеф-редактор «Journal of Soviet Nationalities» — вид-во: Durham, NC: The Center (ISSN: 1043-7916; OCLC: 19564139)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Грант Фонду Форда для підвищення кваліфікації в квантитативних методах дослідження при Мічиганському університеті(1971—1972)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124157254 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Andrzej Nowak, ZSRR jako przedmiot badań historycznych, «Dzieje Najnowsze» 26 (1994), s. 103—111.
- DUKE PROFESSOR DEFENDS COMMENTS COMPARING BLACKS, ASIANS
- Duke University Professor Stands By Racist Comments [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.]
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |