Джек (павіан)
| Джек | |
|---|---|
 | |
| Вид | ведмежий павіан |
| Народження | невідомо |
| Смерть | 1890 |
| Причина смерті | туберкульоз[1] |
| Рід занять | мавпа-помічник, signalman |
| Проживання | ПАР |
Джек (помер. 1890) — ведмежий павіан, який жив у Південній Африці і прославився як помічник залізничного сигнальника-інваліда[2].
Джек був вихованцем і помічником сигнальника Джеймса Едвіна Вайда, що страждав паралічем обох ніг, який працював на Кейптаунській державній залізничній гілці спочатку охоронцем, а потім сигнальником. Джеймс «стрибун» Вайд був відомий своїми стрибками між вагонами до нещасного випадку, коли він впав і сильно розбився, наслідком чого став параліч обох ніг[3] (згідно з іншим джерелом, йому ампутували одну ногу[4]). Для продовження виконання своїх обов'язків Вайд придбав собі в допомогу бабуїна на прізвисько Джек, побаченого ним у клітці на ринку, який здався йому тямущим. Незабаром бабуїн під керівництвом Джека дійсно багато чому навчився: він підносив йому воду, прибирався в його кімнаті, став штовхати його інвалідний візок. Стаючи розумнішим, незабаром павіан навчився навіть переводити стрілки для зміни руху поїздів і керувати залізничним семафором.
Після того, як пасажири почали повідомляти, що на станції Ейтенхахе біля Порт-Елізабет залізничним семафором управляє бабуїн, адміністрацією залізниці було розпочато офіційне розслідування того, що відбувається[5].
Зрештою, попри скептичне ставлення, залізничне управління вирішило офіційно прийняти Джека на роботу, після того як спеціальною комісією була перевірена його компетентність у виконанні ним посадових обов'язків. Бабуїну було призначено щоденну платню у розмірі двадцяти центів, а щотижня належало понад те півпляшки пива[6]. Неодноразово повідомлялося, що за дев'ять років його роботи на залізниці Джек жодного разу не припустився помилки.
Після дев'яти років служби Джек помер від туберкульозу в 1890 році[5], після чого Джеймс сильно сумував про смерть друга. Його череп перебуває в колекції музею Олбані в Грехемстауні. В будівлі старої станції Ейтенхахе виставлені фотографії Джека[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cheney D., Seyfarth R. Baboon Metaphysics: The Evolution of a Social Mind — University of Chicago Press, 2008. — P. 31. — ISBN 978-0-226-10244-3
- ↑ Morris, 2003, с. 242.
- ↑ Williams, Michael (2 серпня 2012). Stranger Than Fiction: Jack the Signalman. Knoxville Daily Sun. Архів оригіналу за 19 січня 2020. Процитовано 27 жовтня 2014.
- ↑ Dorothy L. Cheney, Robert M. Seyfarth (2007). Baboon metaphysics. The evolution of a social mind. Chicago (USA): University of Chicago Press.
- ↑ а б Cheney, Seyfarth, 2008, с. 31.
- ↑ Jochen Zwikirsch (23 März 1983). Tiere, die sich einen Namen machten. Hamburger Abendblatt. с. 40. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 15 червня 2009.
- ↑ Pieter du Plessis. Jack the Signalman (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 15 червня 2009.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Cheney, Dorothy L.; Seyfarth, Robert M. (2008). The Primate Mind in Myth and Legend. University of Chicago Press. ISBN 0226102440. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 22 серпня 2018.
- Morris, Simon Conway (2003). Life's Solution: Inevitable Humans in a Lonely Universe. Cambridge University Press. ISBN 978-1-139-44080-6.
- Simon Conway Morris: Jenseits des Zufalls. Wir Menschen im einsamen Universum. 1. Auflage. Berlin University Press, Berlin 2008 (Originaltitel: life's Solution: Inevitable humans in a Lonely Universe), ISBN 978-3-940432-07-0, Jack, der Eisenbahner-Pavian, S. 178ff.
- Karen Duve und Thies Volker: Lexikon berühmter Tiere. Eichborn Verlag, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-8218-0505-6.
- David Wallechinsky, Amy, Irving Wallace, David Wallechinsky (Hrsg.): Rowohlts Bunte Liste. Das unersetzliche Nachschlagewerk für Individualisten. Rowohlt Verlag, Reinbek 1983, ISBN 3-499-15181-2 (rororo; 5181).