Денисенко Олексій Іванович

Денисенко Олексій Іванович
Народився 1911(1911)
місто Єлизаветград Херсонської губернії, тепер місто Кропивницький
Помер невідомо
Країна  СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»

Олексій Іванович Денисенко (нар. 1911(1911), місто Єлизаветград Херсонської губернії, тепер місто Кропивницький — ?) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4—6-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1966 р.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. У 1929 році закінчив фабрично-заводську школу при заводі «Червона зірка» в місті Зінов'ївську (тепер місто Кропивницький). З 1929 року працював ливарником на місцевому заводі. У 1930—1931 роках — служба в Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1931—1932 роках — студент Ленінградського хіміко-технологічного інституту. У 1932—1935 роках — секретар партійної організації заводу «Червоний Жовтень» у місті Зінов'ївськ (Кірово). У 1935—1937 роках — студент Харківського комуністичного сільськогосподарського університету імені Артема.

З 1937 року — на керівній партійній і радянській роботі. До 1942 року працював завідувачем відділу пропаганди і агітації Ізюмського районного комітету КП(б)У, 2-м і 1-м секретарем Ізюмського районного комітету КП(б)У Харківської області.

У 1942—1943 роках — уповноважений Військової ради Донського, Південно-Західного фронту. Учасник німецько-радянської війни.

У лютому 1944 — серпні 1946 року — секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У по кадрах. У серпні 1946 — січні 1948 року — 2-й секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У.

У січні 1948 — вересні 1949 року — голова виконавчого комітету Кам'янець-Подільської обласної Ради депутатів трудящих.

У вересні 1949—1952 роках — слухач Київської Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У. У 1952 році — інспектор ЦК КП(б)У.

У вересні 1952 — 7 січня 1966 року — 1-й секретар Ровенського обласного комітету КПУ.

У 1965—1967 роках — заступник міністра м'ясної і молочної промисловості Української РСР.

5 травня 1967 — 22 жовтня 1976 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по використанню трудових резервів.

З 1976 року — на пенсії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]