Демченко Яків Григорович
| Демченко Яків Григорович | |
|---|---|
| Народився | 8 жовтня 1842 Деньги, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1 лютого 1912 (69 років) |
| Діяльність | політик, правник, суддя, публіцист, журналіст |
| Галузь | право[1], justice and judicial activitiesd[1], журналістика[1], публіцистика[1] і політична діяльність[1][1] |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира |
| Знання мов | російська[1] |
Яків Григорович Демченко (нар. 8 жовтня 1842 — 1 лютого 1912) — російський та український громадський діяч, публіцист.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у селі Деньги Золотоніського повіту Полтавської губернії у дворянській родині теоретика права Григорія Демченка, вищу освіту здобув на юридичному факультеті Київського університету. Працював у юридичній сфері усе життя, після відставки жив у родовому маєтку на Херсонщині[2] Відомість набув зі своїми численними публіцистичними роботами, де виступив як активний консерватор, прихильник ідеологічних засад, близьких до чорносотенства, хоча не належав до жодної з чорносотенних організацій. Водночас, на відміну від інших діячів правого табору у деяких роботах Демченко з емоційним захистом українофільського руху звинуватив російську владу в небажанні враховувати українську самобутність і намаганні затерти її примусово.
«Приводом для звинувачень Шевченка у сепаратизмі було те, що він врозумляв нас не цуратися свого славного походження та прекрасної мови, любити та почитати мати-Вітчизну…»[3].
Водночас Яків Демченко був категоричним противником скасування «смуги осілості», твердячи, що це спричинить економічне закріпачення східнослов'янського, і, передовсім, українського населення євреями[4] .
Проєкт «повороту річок»[ред. | ред. код]
Яків Демченко був першим, хто сформулював ідею меліорації посушливих земель Середньої Азії за допомогою великих рік Сибіру. Він вперше виклав цю ідею у невеличкій доповіді Імператорському географічному товариству, і потім неодноразово повертався до неї, намагаючись переконати в її можливості як наукові кола, так і адміністрацію, і навіть середньоазіатських феодальних володарів (хівинського та бухарського емірів). Ідея не знайшла підтримки[5]. Проте протягом XX століття до неї неодноразово повертались, хоча не згадуючи ім'я Демченка.[6] Син Якова Демченка Всеволод також став громадським діячем правого напрямку[7].
Праці[ред. | ред. код]
- О наводнении Арало-Каспийской низменности для улучшения климата прилежащих стран. Киев, 1871; Изд. 2-е. Киев
- Заметки по вопросу о нуждах сельскохозяйственной промышленности. Киев, 1903
- Беседы о текущих событиях в России. Киев, 1905
- Правда об украинофильстве. Киев, 1906
- К вопросу о программе правых. Одесса, 1908
- Оклеветание Шевченка некоторыми патриотами. Киев, 1910
- О снятии черты еврейской оседлости. Одесса, 1911
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
- ↑ Родовое гнездо Александрийский уезд [1] [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Демченко Я. Г. Оклеветание Шевченка некоторыми париотами ь- Киев, 1910
- ↑ http://dikijpisatel.tk/rodivshiesya-8-oktyabrya/demchenko-yakov-grigorevich#more-513[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Проблемы использования водных, земельных и гидроєнергетических ресурсов центрально-азиатского региона [2] [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 24 квітня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Миллионер с Мостовой [3][недоступне посилання з липня 2019]
Див. також[ред. | ред. код]
- И. Ф. Павловский Краткий биографический словарь учёных и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Первое дополнение к краткому биографическому словарю учёных и писателей Полтавской губернии — Харьков, 2009
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |