Декларація Мартенса

Декларація Мартенса — положення преамбули Гаазької конвенції про закони та звичаї війни 1899, згідно з яким «у випадках, не врегульованих даною угодою, населення та воюючі сторони залишаються під охороною і дією засад міжнародного права, оскільки вони випливають із звичаїв, що встановилися між цивілізованими народами, із законів людяності і вимог суспільної свідомості»^[1].
Творцем преамбули до Гаазької конвенції 1907 року був російський юрист Федір Мартенс.

Сучасний зміст декларації означає, що у випадках, які не підпадають під дію норм договірного права, цивільні особи і комбатанти залишаються під захистом принципів міжнародного права, що випливають із встановлених звичаїв, принципів гуманності і вимог суспільної свідомості. Декларація Мартенса належить до системи принципів міжнародного гуманітарного права, що застосовується під час збройних конфліктів^[1].

Див. також[ред. | ред. код]

• Закони та звичаї війни

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Декларація Мартенса [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.