Дегтярьов Георгій Єрмолайович

Георгій Єрмолайович Дегтярьов
рос. Георгий Ермолаевич Дегтярев
Народження1892(1892)
Оренбурзька область, РСФРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть1973(1973)
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ артилерія
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Генерал-полковник
Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня

Георгій Єрмолайович Дегтярьов (1892 — 1973) — радянський воєначальник, генерал-полковник артилерії (з 1944 року).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1892 році. Член КПРС з 1920 року.

У Червоній Армії з 1920 року. Учасник Громадянської війни в Росії.

Після війни командир артилерійської батареї, дивізіону. В 1933 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе.

У 1938 році був репресований, майже два роки перебував під слідством. У 1939 р справу стосовно його припинено за відсутністю складу злочину. У цьому ж році помирає дружина Георгія Єрмолайовича і він залишається удвох з 16-ти річним сином Ігорем. Відновившись у кадрах, викладав тактику у Пензенському артилерійському училищі, був заступником начальника Пензенського артилерійського училища.

У ході німецько-радянської війни генерал-майор (з 1942 року) Г. Є. Дегтярьов начальник штабу артилерії Резервного фронту, начальник артилерії 52-ї, 4-ї і 2-ї ударних армій. Начальник (командувач) артилерії Волховського (з жовтня 1942 року) і Карельського (з липня 1944 року) фронтів.

Під час війни з Японією у 1945 році командував артилерією 1-го Далекосхідного фронту. Після війни до 1958 року — артилерією ряду військових округів, зокрема в 19501953 роках командувач артилерією Туркестанського ВО.

Могила Георгія Дегтярьова

З 1958 року у відставці. Помер у травні 1973 року[1]. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 1-го ступеня, орденами Кутузова 1-го ступеня, орденом Суворова 2-го ступеня.

Праці

[ред. | ред. код]

Автор книги мемуарів «Таран і щит»: Москва, «Воениздат», 1966.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. tver-people.narod.ru [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]