Дворник Юрій Володимирович
| Дворник Юрій Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 9 травня 1939 Шемишейкаd, Пензенська область, РРФСР, СРСР | |||
| Смерть | не пізніше 5 квітня 2021 | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (1960) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1971) | |||
| Діяльність | графік, скульптор, медальєр, викладач | |||
| Вчитель | Борисенко Валентин Назарович, Крвавич Дмитро Петрович, Самотос Іван Михайлович, Черкасов Володимир Ілліч і Башло Володимир Іванович | |||
| Відомі учні | Коровай Олександр Олександрович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Вчене звання | доцент | |||
| Роботи в колекції | Третьяковська галерея | |||
| | ||||
Юрій Володимирович Дво́рник (9 травня 1939, Шемишейка — 2021) — український графік, скульптор, медальєр і педагог; член Спілки радянських художників України з 1990 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 9 травня 1939 року у селі Шемишейці Шемишейського району Пензенської області (нині Російська Федерація). 1960 року закінчив Дрогобицький педагогічний інститут.
Після здобуття вищої освіти учителював. У 1961—1965 роках працював оформлювачем у Стриї і Львові; у 1967—1971 роках — на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Одночасно навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, який з відзнакою закінчив 1971 року. Був учнем Валентина Борисенка, Дмитра Кравича, Івана Самотоса, Володимира Черкасова. Дипломна робота — декоративна пластика «Слов'янський Олімп» (керівник Володимир Башло, оцінка — відмінно)[1].
З 1971 року викладав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (з 1997 року — доцент кафедри рисунка). Серед учнів: Аксьонов Вадим Юрійович, Гай Сергій Сергійович, Жук Роман Васильович, Зайцева Тетяна Вадимівна, Коровай Олександр Олександрович.
Мешкав у Львові в будинку на вулиці Сніжній, № 7, квартира № 15[2]. Помер у 2021 році[3].
Творчість[ред. | ред. код]
Працював у галузях графіки, скульптури, медальєрного мистецтва. Серед робіт:
- серії медалей «Сад» (1973—1978);
- портретні медалі «Агітатор» (1976), «Чопівець» (1977), «Мігел де Сервантес Саваедра», «Джалаледдін Румі», «Данте», «Діонісій», «Кіндрат Рилєєв», «Лев Толстой», «Іван Скоропадський», «П. Гехт», «Фрідріх Ніцше», «Микола Гоголь» (1972–99), «Поет і Муза» (1998);
- композиції «Непереможний» (1975), «Ікар» (1978), «Нескорений» (1981), «Балеринка» (1994);
- портрети «Егеній Дога», «Володимир Висоцький» (обидва — 1994), «Ернст Барлах», «І. Малахов» (обидва — 1995), «Студент» (1996);
- декоративні композиції у камені «Ладо-Живу» (1992), «Піґмаліон» (2000).
Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних художніх виставках з 1974 року. Персональні виставки відбулися у Вроцлаві у 1999 році та у Музеї Львівської національної академії мистецтв у 2015 році[3].
Автор навчального посібника «Жива вода рисунка» (Тернопіль, 2009)[3].
Окремі роботи зберігаються у Третьяковській галереї у Москві.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Г. Г. Стельмащук. Дворник Юрій Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
|
