12 апостолів

Дванадцять апостолів (грец. απόστολος — «посол, посланник») — дванадцять найближчих учнів Ісуса Христа (не слід плутати з апостолами від 70-ти).

Згідно з євангельським оповіданням^[1], під час земного життя Ісус Христос вибрав дванадцять найближчих учнів, яких називають «дванадцятьма апостолами» або «апостолами від дванадцяти». Відомості про їх життя відомі з Євангелія та Дій святих апостолів, які входять в Новозавітний канон, а також із Священного Передання.

Список дванадцяти апостолів[ред. | ред. код]

Андрій (грец. Ανδρέας, івр. אנדראס הקדוש‎), брат Апостола Петра, рибалка з Віфсаїди, учень Івана Хрестителя.
Петро (івр. פטרוס‎), він же Симон, син Йонин (івр. שמעון‎ — арам. ܫܡܥܘܢ ܟܐܦܐ‎ Шимон Бар-Йона — син Іони), також званий Кифа (івр. כיפא‏‎), (Кам'яна скеля), брат Апостола Андрія.
Іван (син Зеведея), (івр. יוחנן בן זבדי‎, Йоханан Бен-Заведі), також прозваний Богословом, брат Апостола Якова. Разом з братом названий Ісусом «Сини грому» (Воанергес). Згідно церковної традиції ототожнюється з євангелістом Іваном, євангеліст.
Яків Зеведеїв (син Зеведея), (івр. יעקב בן זבדי‎, Яаков Бен-Заведи), брат Апостола Іоанна.
Пилип із Віфсаїди (грец. Φίλιππος, івр. פיליפ מבית צידה‎, Філіп Мі Бейт-Цаеда).
Варфоломій (арам. ܒܪܬܘܠܡܝ ܫܠܝܚܐ‎ син Талмая івр. ברתולומאוס‎) він же Нафанаїл (івр. נתנאל‎ Нетанель— «Дар Божий»), родом з Кани Галилейської, про якого Ісус Христос сказав, що це справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства.
Матвій, митар, (івр. מתתיהו (מתי) לוי‎, Матитьяху (Мати) Леві), він же Левій Алфєїв (об'єднання на підставі паралелізму^[2]), євангеліст.
Фома, (івр. תומא יהודה‎, Тома Йехуда), званий Дидимос/Теом (Близнюк).
Яків Алфеїв (син Алфея), (івр. יעקב בן-חלפי‎, Йааков Бен Халфай), брат Тадея.
Юда Тадей (син Алфея), (івр. יהודה בן יעקב‎, Йехуда Бен-Йааков), він же Юда Яковів або Леввей, брат Апостола Якова Алфеїва.
Симон Кананіт, він же Симон Зилот (івр. שמעון הקנאי‎, Шимон Ха-Канаі).
Юда Іскаріот, (івр. יהודה בן שמעון‎, Йехуда Бен-Шимон) (івр. איש קריות‎, іш-кериййот — Іш (чоловік) з поселення Карійот), зрадив Ісуса Христа. Після Вознесіння Ісуса Христа замість нього в число дванадцяти апостолів увійшов Маттій (не плутати з ап. Матвієм, митарем).

За Переказами, всі апостоли від дванадцяти, за винятком Іоанна та Іуди Іскаріота^[3], померли мученицькою смертю. Апостол Іоанн єдиний, хто помер власною смертю від старості.

Павло, він же Савл із Тарса (івр. שאול התרסי‎, Шауль Ха-Тарси), покликаний після вознесіння Ісуса Христа. Він не входить до числа дванадцяти апостолів, але є одним з найбільш шанованих (першоверховних) апостолів християнства. Павло, так само як і переважна більшість із дванадцятьох апостолів помер мученицькою смертю.

Коли апостолами для вибору нового апостола замість Іуди Іскаріота було проведено жеребкування між Матфієм і Йосипом Варсавою, в число дванадцяти апостолів був обраний Маттій^[4].

Шанування[ред. | ред. код]

Кожному з апостолів, за винятком Юди Іскаріота, в календарях християнських церков встановлені окремі дні пам'яті. Православна церква також здійснює соборну пам'ять дванадцяти апостолів 30 червня (13 липня). Апостол Петро і апостол Павло, які зробили найбільший внесок у становлення християнства (з першості порядку і праць), у православній традиції іменуються першоверховними.

Головним храмом Константинополя спочатку була церква Апостолів, побудована близько 330 року Костянтином Великим і згодом стала гробницею візантійських імператорів.

Існує звичай зображення всіх дванадцяти апостолів однією іконою або барельєфом.

Мощі апостолів знаходяться в Італії (Андрія — у Амальфі, Варфоломія — у Беневенто, Якова Алфієвого й Філіпа — в Римі, Матвія — в Салерно, Томи — в Ортоні), у Ватикані (Петра, і Тадея, і Симона Кананіта), в Іспанії (Якова Зеведеєвого — в Сантьяго-де-Компостела), в Німеччині (Маттія — у Трирі).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Мф 10:1—4, Мк 3:14—19, Лк 6:13—16.
↑ Мф 9:9 и Мк 2:14.
↑ Згідно євангельській розповіді, покінчив життя самогубством: «І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.» (Мф 27:5).
↑ Дії 1:23—26.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Двенадцать апостолов.

Апостол // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
А. Мень, «Первые апостолы».

[1] Мф 10:1—4, Мк 3:14—19, Лк 6:13—16.

[2] Мф 9:9 и Мк 2:14.

[3] Згідно євангельській розповіді, покінчив життя самогубством: «І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.» (Мф 27:5).

[4] Дії 1:23—26.

[1]

[2]

[3]

[4]