Данилович Северин Теофілович
| Северин Данилович | |
|---|---|
 д-р Северин Данилович (стоїть поряд з доктором Іваном Франком) | |
| Народився | 5 жовтня 1860 Сновичі, Золочівський район, Львівська область, Україна |
| Помер | 16 листопада 1939 (79 років) або 1942 Старі Скоморохи, Галицький район, Івано-Франківська область або Івано-Франківськ |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща |
| Національність | українець |
| Діяльність | адвокат, публіцист, громадсько-культурний і політичний діяч |
| Відомий завдяки | публіцист, громадсько-культурний і політичний діяч |
| Alma mater | Львівський університет |
| Знання мов | українська, латина, німецька і польська |
| Родичі | Василь Стефаник (швагро) |
Севери́н Теофілович Данило́вич (5 жовтня 1860, с. Сновичі, нині Золочівського району — 16 листопада 1939[1] (за іншими даними 1942[2]), с. Старі Скоморохи, нині Галицького району Івано-Франківської області або Станиславів) — український адвокат, публіцист, громадсько-культурний і політичний діяч. Швагро Василя Стефаника.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 5 жовтня 1860 року в с. Сновичі Золочівського повіту Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Золочівського району Львівської області, Україна) в сім'ї греко-католицького священника Теофіла Даниловича (1834—1902), тоді адміністратора парафії в с. Сновичі[3], і Євфросинії з дому Романовська[4].
Закінчив Станиславівську цісарсько-королівську гімназію (1879 р.), правничий факультет Львівського університету (1885 р.), захистив докторат (1892 р.).
5 травня 1890 року в с. Стецева на Снятинщині взяв шлюб з Анною-Пелагією дочкою о. Кирила Гаморака місцевого пароха.
Був одним із засновників (1890 р.) та активних діячів (з 1898-го — у складі головної управи) селянської Української радикальної партії. 1885 року був серед засновників коломийського об'єднання промисловців «Гуцульська спілка».[5]
Працював адвокатом у Станиславові (1885—1886), Коломиї (1886—1896), Кутах (1896—1900),[1] Золотому Потоці (зокрема, у 1908 році),[6] Тернополі (1896—1907[7]), Бучачі[8], Бурштині, у 1917—1918 та 1920—1927 роках — в Долині.
Разом з Іваном Франком брав участь у випуску газети «Світ» (у студентські роки)[1], журналів «Народ» та «Хлібороб». До першої світової війни — громадський діяч на Покутті.[1]
Його конкурентом під час виборів до Галицького крайового сейму 1908 року був власник маєтку в Коропці граф Генрик Бадені, син маршалка Галицького крайового сейму Станіслава Бадені; селянин, громадський діяч Марко Каганець загинув під час правиборів від багнета жандарма на початку лютого 1908[9].
Після утворення у 1918 році ЗУНР був повітовим комісаром Долинського повіту. Був делегатом УНРади ЗУНР від Української радикальної партії[10], через що був ув'язнений польськими окупаційними властями до 1920-го у краківській в'язниці.
На початку 1920-х став одним із засновників та керівників пропольського селянського союзу; також — друкованого органу цієї організації «Рідний край» (1920—1929)[1]. Разом з М. Яцковим та С. Твердохлібом проводив угодову акцію на користь Польської республіки, за що був виключений з УРП,[2] осуджений селянами, і з 1929 р. фактично перебував в ізоляції, а брат дружини Василь Стефаник звинуватив його в угодовстві[1].
Облишивши працю правника, господарював у власному маєтку в селі Білківцях (нині Зборівського району Тернопільської области).[7]
1935 року висував свою кандидатуру на виборах до Сейму Республіки Польща в окрузі Тернопіль — Зборів, однак обраним не був.[7]
Опублікував понад 40 статей, досліджень з питань політики, статистики та економіки краю., був автором праць «Юзефінський патент з 1786 року» з власними коментарями[11], «В справі аграрних реформ» (Львів, 1909)[1]; також написав спомини про Івана Франка.[7]
Помер, за даними В. Полєка,[1] Петра Гуцала та Р. Матейка, 16 листопада 1939 року[7], за даними «Енциклопедії Українознавства»[2], з якими погодився П. Шкраб'юк — 1942-го[11]. В. Полєк подав, що С. Данилович помер у с. Старі Скоморохи (нині Галицького району Івано-Франківської області)[1], П. Гуцал та Р. Матейко — що у м. Станиславові[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Полєк В. Данилович Северин Теофілович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 211.
- ↑ а б в Енциклопедія Українознавства… — Т. 2. — С. 488.
- ↑ Danylovyč Teofil' // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 79. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- ↑ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4а, спр. 5191: Метричні книги сіл Снович і Чижів 1855—1865 роки (копії), арк. 63зв
- ↑ Іван Франко. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 44, кн. 2. — С. 62.
- ↑ Epilog zajścia w Koropcu // Kurjer Lwowski. — 1908. — № 484 (16 października). — S. 6. (пол.)
- ↑ а б в г д е Гуцал П., Матейко Р. Данилович Северин Теофілович… — С. 463.
- ↑ щоправда, видавці допустилися грубої помилки, вказавши, що нині Бучач — місто Івано-Франківської області → див.: Полєк В. Данилович Северин Теофілович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 211.
- ↑ Polała się krew // Kuryer Lwowski. — 1908. — № 65 (8 lutego). — S. 3. (пол.)
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 84. — ISBN 5-7707-7867-9.
- ↑ а б Шкраб'юк П. Данилович Северин [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 290.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гуцал П., Матейко Р. Данилович Северин Теофілович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 463. — ISBN 966-528-197-6.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 488.
- Полєк В. Данилович Северин Теофілович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 211. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- Шкраб'юк П. Данилович Северин [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 290. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Яковлєв Ю. Діяльність Северина Даниловича в РУРП у 1890-х рр. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. — Чернівці: Чернівецький університет, 2013. — Вип. 676—677. — С. 88–97.
Посилання[ред. | ред. код]
|
