Даниленко Людмила Іванівна

Даниленко Людмила Іванівна
Народилася 16 жовтня 1956(1956-10-16) (67 років)
Київ
Місце проживання Київ
Країна Україна Україна
Національність українка
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь славістика, лексикографія, фразеологія, історія славістики, чеська мова
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада професор кафедри слов'янської філології
Науковий ступінь доктор філологічних наук
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Даниленко.

Людмила Іванівна Даниле́нко (нар. 16 жовтня 1956, Київ) — українська філологиня, славістка, дослідниця лексики, фразеології слов'янських мов та історії славістики.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 16 жовтня 1956 року у місті Києві[1].

1976 року поступила на слов'янське відділення філологічного фактультету Київського університету й закінчила його 1981 року з відзнакою.

У 1993-1996 роках навчалася в аспірантурі Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, де 1997 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Національно‑культурні особливості семантики чеських фразеологізмів» (науковий керівник: академік В.М. Русанівський, 1997).

З 2000 року працює на посаді доцента кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Протягом 2000–2006 років викладала чеську мову в Дипломатичній академії України при МЗС України[2].

З 2016 р. працює у відділі слов’янських мов Інституту мовознавства імені О.О. Потебні[2].

У вересні 2019 року захистила докторську дисертацію на тему «Чеська пареміологія в генетичному, лінгвокогнітивному і дискурсивному висвітленні»[3]

Брала участь в роботі ХІІІ–XVI Міжнародних з’їздів славістів у Словенії (Любляна 2003), Македонії (Охрид 2008), Білорусі (Мінськ 2013), Сербії (Белград 2018)

Людмила Даниленко входить до Фразеологічної комісії при Міжнародному комітеті славістів, обіймає посаду ученого секретаря Українського комітету славістів (2003 – дотепер).

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • «Національно-культурна семантика чеської фразеології» (2000).
  • «Українське мовознавство в західних і південних слов’ян» (2005; співавторка).
  • «Чеська пареміологія в генетичному, лінгвокогнітивному і дискурсивному висвітленні» (2019).

Словники[ред. | ред. код]

  • «Чесько-український словник. Сучасна ділова мова» (2000).
  • «Praktický česko-ukrajinský slovník. Ekonomika. Finance. Obchod» (Чехія, 2000; співавторка).
  • «Ukrajinsko-český slovník. Ekonomika. Finance. Obchod» (Чехія, 2004; співавторка).
  • «Українсько-словенський та словенсько-український словник» (Словенія, 2018; співавторка).

Підручники, посібники, розмовники[ред. | ред. код]

  • «Перекладаємо чеською. Українсько-чеські прийменникові і безприйменникові конструкції» (2001).
  • «Українсько-чеські паралелі в текстах і ситуаціях» (2002; 3-є вид. – 2012, співукладачка).
  • «Чеська мова» (2006; 3-є вид. – 2012).
  • «Kulturní paměť slova. Příručka české lingvokulturologie: Культурна пам’ять слова. Посібник з чеської лінгвокультурології» (2017)

Вибрані статті[ред. | ред. код]

  • Kdy je Škaredá středa ? // Praha. – Naše řeč. – 2000. – № 4. – S. 219–221.
  • Мовно-образний простір чеської ментальності: концепт «краса» // Мовознавство. – 2006. – № 2/3. – С. 147–152.
  • Лінгвокультурологічна характеристика прецедентності паремійного тексту // Мовознавство. – 2007. – № 3. – С. 78–84.
  • Синхронна динаміка чеських паремій в тексті і дискурсі (за даними Чеського національного корпусу) // Komparacja systemów i funkcjonowania współczesnych języków słowiańskich. Frazeologia / Red. naukowa W. Mokijenko, H. Walter. – Opole: Uniwersytet Opolski, 2008. – S. 351–363.
  • Чеська пареміологія, її концептуальний простір і культурні домінанти // Мовознавство. – 2008. – № 2-3. – С. 208–221.
  • Лінгвістика ХХ – початку ХХІ ст. у пошуках цілісної теорії взаємозв’язку мови, культури, мислення // Мовознавство. – 2009. – № 5. – С. 3–11.
  • До питання про сучасний паремійний мінімум чеської мови // Славянская фразеология и паремиология в XXI веке: Сб. науч. статей / Под. ред. Е. Е. Иванова, В. М. Мокиенко. – Минск: Змицер Колас, 2010. – С. 189–196.
  • Русские пословицы в «Славине» Й. Добровского и дальнейшая их судьба в чешской паремиологии // Phraseologische Studien. Dynamische Tendenzen in der slawischen Phraseologie / Red. D.Baláková, H.Walter. – Greifswald, 2010. – S. 99–106.
  • Простір «мова–людина–культура» академіка В. М. Русанівського // Мовознавство. – 2011. – № 3. – С. 10–16.
  • Толерантность в чешской лингвокультуре // Когнитивно-прагматические векторы современного языкознания: Сб. науч. трудов. – М.: Флинта: Наука, 2011. – С. 274–280.
  • Чеська пареміографія від початків (XIV cт.) до сучасності // Мовознавство. – 2011. – № 5. – С. 60–72.
  • Чеський паремійний фонд: культурно-історичні джерела формування і тенденції розвитку // Мовознавство. – 2013. – № 2-3. – С. 184–200.
  • Чужі – освоєні – свої: чеські паремії німецького походження // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті академіка Леоніда Булаховського: Зб. наук. праць. – Вип. 28. – К., 2015. – С. 42–52.
  • Простір «Мова–людина–культура» академіка В. М. Русанівського // Життя – у слові / Зб. наук. праць на пошану академіка В. М. Русанівського. – К.: Вид. дім Д. Бураго, 2011. – С. 24–31.
  • Слов'янські джерела чеської пареміології: український вимір // Мовознавство, 2018. — №2. — С. 3-15.
  • Фразеологія vs. пареміологія: проблема термінологічного розмежування в сучасній лінгвістиці // Rossica Olomucensia. Olomouc. — 2018, Vol. LVII. — №2. — S. 29-42.
  • Český jazyk a lidová kultura: projektový záměr lingvokulturologického slovníku // Slovanská lexikografie počátkem 21. století : sborník příspěvků z mezinárodní konference, Praha, 20.‑22 4.2016. Praha : Slovanský ústav AV ČR, 2018. — S.189-198.
  • Чеські прислів’я в дискурсивній парадигмі: типи комунікативних інтенцій // Studia Slavica XXIII/2. — Ostrava, 2019. — C. 49-57.
  • Український пантелик та його рецепція у слов’янських мовах (до походження фразеологізму збити з пантелику) // Slavia Orientalis. T. LXIX. — 2020. — № 2. — C. 319-334.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Виклад біографії переважно за сайтом Інстутуту філології
  2. ↑ а б Сайт Інституту мовознавства
  3. ↑ Захист дисертації Л. І. Даниленко. 17 вересня 2019 року. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 8 квітня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даниленко_Людмила_Іванівна&oldid=38173171