Гірнича промисловість Латвії

Гірнича промисловість Латвії

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Гірнича промисловість країни обмежена видобутком торфу і будівельних матеріалів, включаючи глини, доломіт, гіпс, вапняк, скляні піски, будівельні піски і гравій. Частка гірничої промисловості у ВВП становить 0,2% (на 1998-99 рр.). В ній зайнято 4000 чол. Найважливіші галузі гірн. промисловості — видобуток торфу і нерудних будівельних матеріалів. На території Латвії розробляється 85 родовищ торфу (пл. понад 100 га). Торф добувається в основному фрезерним способом.

Нерудні будівельні матеріали розробляються відкритим способом. Для виробництва цементу видобувають вапняки (родовища Сатіні-Сесілє, Кумас) і цементну глину (родовища Броцени, Ліберти). Видобувають керамзитові глини (родовища Аузани, Ніцгале і Куправа). Доломіт для виробництва щебеню видобувають на родовищах Біржі, Айвієксте, Калнціємс, Дарзціємс та ін.). Крім того, доломіт використовують для виготовлення облицювальних матеріалів. Пісок і гравій видобувають на багатьох кар'єрах (близько 20 великих і 100 дрібних).

Використовуючи стальний млин переробляють металічний скрап та імпортовану залізну руду і щомісячно одержують 38-42 тис.т металовиробів (Liepajas Metalurgs) [Mining Annual Review 2002].

Широко використовуються артезіанські води (понад 8 тис. артезіанських свердловин). Мінеральні води видобувають на курортах Балдонє (відомий з XV ст.), Кемері (1839) та ін. Води сульфідні та сульфато-кальцієві (мінералізація 6-8 мг/л), бромисті (до 120 мг/л), хлоридно-натрієві. Витрати свердловин 200 (Балдонє) — 600 (Кемері) м³/добу.

Гірнича наука та освіта[ред. | ред. код]

Дослідження в галузі геології та гірничої справи в Латвії ведуться в Інституті морської геології та геофізики (1967) та дослідження та підготовка кадрів — в Латвійському університеті (1919).

Див. також[ред. | ред. код]

• Корисні копалини Латвії
• Історія освоєння мінеральних ресурсів Латвії
• Геологія Латвії
• Економіка Латвії

Джерела[ред. | ред. код]

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.