Гіл

Гіл
Батько Теодамант[1][2]
Мати Menodiced[3][1]

Гіл, Гі́лас (грец. Hylas) — син царя дріопів Тейодаманта (варіант: Тейомена), улюбленець Геракла, якого супроводив у поході аргонавтів. Під час зупинки корабля «Арго» біля узбережжя Місії Гіл пішов до джерела по воду. Наяди, зачаровані вродою юнака, заманили його на дно джерела. Засмучений Геракл розшукав Гіла, а тим часом «Арго» поплив далі. Мешканці Ліосу щороку влаштовували свята, під час яких підіймалися на гору й кликали Гіла. Жрець біля джерела приносив жертви і тричі вигукував ім'я Гіла, йому відповідала луна. Міф про Гіла оспіваний у творчості Вергілія, Овідія, Гете та інших поетів давнини й сучасності.

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гіл
Автолік • Адмет • Акаст • Амфіарай • Анкей Великий • Анкей Малий • Арг • Арменій • Аскалаф • Астеріон • Аталанта • Зет і Калаїд (бореади) • Бут • Геракл • Гілас • Девкаліон • Кастор і Полідевк (діоскури) • Евріал • Еврідам • Евріт • Евфем • Ергін • Ефалід • Ехіон • Іалмен • Ідас • Ідмон • Іфікл • Іфіт • Кеней • Кефей • Корон • Лаерт • Лінкей • Мелеагр • Менетій • Мопс • Оїлей • Орфей • Палемон • Пеант • Пелей • Пенелей • Періклемен • Поліфем • Стафіл • Талай • Теламон • Тесей • Тіфій • Фалер • Філоктет • Ясон
  1. ↑ а б Любкер Ф. Hylas // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 648.
  2. ↑ Гилас // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. VIIIа. — С. 670.
  3. ↑ Seeliger K. Hylas // Ausführliches Lexikon der griechischen und römischen Mythologie / Hrsg.: W. H. Roscher — 1890. — Vol. I.2.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіл&oldid=26615354