Гійом Гійон-Летьєр

Гійом Гійон-Летьєр
фр. Guillaume Guillon Lethière

Народження 10 січня 1760(1760-01-10)[1][2] або 16 січня 1760(1760-01-16)[3]
Сент-Анн, Гваделупа, Королівство Франція[4]
Смерть 22 квітня 1832(1832-04-22)[3][5] (72 роки) або 21 квітня 1832(1832-04-21) (72 роки)
  Париж[6]
(холера)
Поховання Цвинтар Монмартр
Країна  Франція
Жанр портрет
Навчання Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність художник, професор
Напрямок неокласицизм
Вчитель Jean-Baptiste Descampsd
Відомі учні Орас Лекок де Буабодранd і Ignace-François Bonhomméd
Працівник Школа красних мистецтвd
Член Інститут Франції і Академія красних мистецтв Франції (1832)
Родичі Mélanie Hahnemannd, Jean-Joseph-Xavier Bidauldd і Eugénie Servièresd
Роботи в колекції Національна галерея мистецтв, Museum of the History of Franced, Brest’s Museum of Fine Artsd, Далласький музей мистецтв, Tokyo Fuji Art Museumd, Інститут мистецтв Кларкаd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Musée Boucher-de-Perthesd, Rhode Island School of Design Museumd, Museum of the French Revolutiond, Haitian National Pantheon Museumd, Вустерський музей мистецтв, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, MUba Eugène-Leroyd, Musée du service de santé des arméesd, Версальський палац, Château de Compiègned, Музей Фабра, Musée des Beaux-Arts d'Angersd і Музей Ґетті
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

CMNS: Гійом Гійон-Летьєр у Вікісховищі

Гійом Гійон-Летьєр (фр. Guillaume Guillon Lethière; 1760, Сент-Анн, Гваделупа, Французька Вест-Індія — 1832, Париж) — французький художник, представник неокласицизму в живописі, професор Національної вищої школи образотворчих мистецтв Парижа.

Біографія[ред. | ред. код]

Гійом Гійон-Летьєр народився 10 січня 1760 в Сент-Анні; був незаконнонародженим сином королівського прокурора на Гваделупі П'єра Гійона від метиски-вільновідпущенниці.[7] Будучи незаконнонародженим, він довгий час не мав не лише прізвища, а й імені — його називали «Третім» (фр. Tiers), оскільки він був третьою дитиною пари.

Дитинство провів на Гваделупі, у 14 років був відправлений батьком до Франції, де навчався спочатку у Декампа в Руані, а потім, через три роки, у Габріеля-Франсуа Дуайєна в Академії живопису та скульптури в Парижі. Після отримання в 1786 р. Римської премії (друге місце), на кілька років поїхав до Риму, де зацікавився класицизмом.[7]

Повернувшись до Франції, заснував власну художню майстерню, яка конкурувала із майстернею Жака-Луї Давида. В 1792 прийняв ідеї Французької революції, в 1800 супроводжував Люсьєна Бонапарта в Мадрид.[8]

У перші роки Першої імперії його майстерня розташовувалася на Сен-Жермен-де-Пре, проте в 1803 під час бійки біля кафе Гійом убив офіцера і був змушений вирушити у вигнання до Пруссії. Пізніше, завдяки протекції Люсьєна Бонапарта, став головою Французької академії в Римі, обіймаючи цю посаду з 1807 по 1816 рік.

Після Реставрації Гійон-Летьєр був залишений на посаді Людовіком XVIII.

В 1816 повернувся до Франції, став членом, а потім і директором Академії образотворчих мистецтв. У 1816 році знову відкрив свою майстерню на колишньому місці і набрав нових учнів, серед яких був зокрема Луї Буланже.

У 1818 році був нагороджений Орденом Почесного легіону та викладачем у Школі образотворчих мистецтв у Парижі,[9] а через рік — професором у ній. Здійснив кілька тривалих поїздок до Італії, Англії та Іспанії. Помер від холери у 1832 році.

Творчість художника представлена в основному полотнами на біблійні, міфологічні та історичні сюжети.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Guillaume Lethière
  2. Guillaume Guillon-LethièreOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #121500918 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. http://pedagogie.ac-guadeloupe.fr/philosophie/guillaume_guillon_lethiere_commemoration_dun_peintre_meconnu
  5. GeneaStar
  6. Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
  7. а б Guillaume Guillon-Lethière (1760-1832), peintre oublié. Guadeloupe-fr.com. Архів оригіналу за 16 березня 2007. Процитовано 20 липня 2017.
  8. Simon Lee, "Lethière [Lethiers; Letiers], Guillaume [Guillon]", Grove Art Online, Oxford University Press, [14-02-2007]
  9. François Fossier, Les directeurs de la Villa Médicis au 19th century. Correspondance de Guillaume Guillon-Lethière (1807-1816), Paris, L'Harmattan, 2018, 466 p. ISBN 978-2-343-14709-3