Гумно

Гумно́ — діалектна назва току із господарчими будівлями біля житла або за селом^[1]; обгороджена ділянка землі в селянському господарстві, призначена для зберігання, молотьби та іншої обробки зерен хліба.

Етимологія прасл. *gumьno остаточно не з'ясована: припускають, що це слово утворене від *gu < *gou (від праіндоєвроп. *g^uou, звідки також прасл. *govędo — «велика рогата худоба») + *mьn (від *męti — «м'яти»). Це може вказувати на найдавніший спосіб молотьби — проганянням скота по колоссю^[2].

На гумні розташовувався тік — майданчик для обмолоту зернових. У гумні може стояти дерев'яна споруда, сарай — так звана стодола (клуня), у якій сушили снопи соломи (в особливих сушарках — оситях) та молотили зерно. Іноді під гумном розуміють одну велику дерев'яну споруду, збудовану для перелічених вище цілей. У великих господарствах для нагляду за гумном призначали окрему особу — токово́го^[3] або гуме́нного (гуме́нника)^[4]^[5].

Первісно на гумнах молотили вручну (за допомогою ціпів), з другої половини XIX ст. почали з'являтися ручні, кінні та парові молотарки.