Гулько Ярослав В'ячеславович
| Ярослав В'ячеславович Гулько | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 18 січня 1997 Біла Церква, Київська область, Україна  |
| Смерть | 17 серпня 2024 (27 років) Руське Порічне, Q21195880?, Суджанський район, Курська область, Росія |
| Поховання | Біла Церква |
| Alma Mater | Державний податковий університет |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2024 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Рід військ |  ДШВ |
| Формування | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Гулько Ярослав В'ячеславович (18 січня 1997, м. Біла Церква — 17 серпня 2024, поблизу с. Руське Порічне Суджанського району Курської області) — український військовослужбовець, солдат 80 ОДШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 18 січня 1997 року в м. Біла Церква на Київщині. Після закінчення місцевої ЗОШ № 6 у 2014 році вступив Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету Державної податкової служби України за спеціальністю «Фінанси і кредит».
У 2017 зарахований на III курс НУДПСУ, де здобув вищу освіту. Був учасником народного оркестру духових інструментів університетського Культурно-мистецького центру «Сузір'я», адже в шкільні роки закінчив музичну школу по класу корнет. Працював і жив у Ірпені.
З початком повномасштабного вторгнення займався волонтерською діяльністю. Був нагороджений Грамотою за самовіддану благодійну та волонтерську роботу.
29 травня 2024 року вступив до лав ЗСУ. Після військової підготовки направлений у 80-ту окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду. Був стрільцем–помічником гранатометника 1 десантно–штурмового відділення 1 десантно–штурмового взводу 4 десантно–штурмової роти 1 десантно–штурмового батальйону 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади[1]. Виконував бойові завдання під Бахмутом, далі — на Курщині.
Загинув 17 серпня 2024 року на території між позиціями сил оборони та позиціями військ окупантів поблизу н. п. Руське Порічне Суджанського району Курської області.[2]
Похований 23 серпня 2024 року на Алеї Слави Сухоярського кладовища в рідному місті Біла Церква.
- Орден «За мужність» III ступеня (23 жовтня 2024, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3]
- ↑ Захищаючи Україну, на війні загинув білоцерківець Ярослав Гулько. bc.espreso.tv (укр.). Процитовано 8 лютого 2025.
- ↑ На війні загинув воїн з Білої Церкви Ярослав Гулько. mykyivregion.com.ua (укр.). Процитовано 7 лютого 2025.
- ↑ Указ Президента України від 23 жовтня 2024 року № 734/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |