Гряник Олександр Сергійович

Олександр Гряник Олександр Сергійович Гряник
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	8 січня 1994(1994-01-08) Київ, Україна
Смерть	8 травня 2022(2022-05-08) (28 років) Маріуполь, Донецька область, Україна
Національність	українець
Alma Mater	Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Псевдо	Грян
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Олександр Сергійович Гряник (позивний — Грян; 8 січня 1994, м. Київ — 8 травня 2022, м. Маріуполь, Донецька область) — український військовослужбовець Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.

Олександр Гряник народився 8 січня 1994 року в Києві на Оболоні.

Навчався у гімназії № 32 «Успіх» м. Києва^[1]. 2014 року закінчив факультет мiжнародної економiки i менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Учасник Євромайдану.

Від 2016 року служив у полку «Азов» Національної гвардії України. Спершу був піхотинцем, потім кулеметником. Пізніше продовжив контракт аби потрапити до пресслужби та опанувати пілотування дронів.

У січні 2022 року звільнився зі служби, займався фотографією.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну знову на фронті. Брав участь в боях за Бучу, Ірпінь та Гостомеля як доброволець. 29 березня 2022 року добровільно прилетів вертольотом до Маріуполя, щоб допомогти оточеним військовим, проте маршрут розсекретили окупанти і гелікоптер підбили. Дивом пробрався до «Азовсталі» і доставив Starlink. В перший же день отримав осколкове поранення від танкового снаряда в стегно та руку, але відмовився від госпіталізації ^[2].

Вболівав з фанатських трибун за «Сокіл» та «Динамо»^[3].

Загинув 8 травня 2022 року від падіння авіабомби в бункер на заводі «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя.

Вулиця Маршала Малиновського на Оболоні була перейменована на честь Героїв полку «Азов». Зокрема оболонця Олександра Гряника^[4].

11 січня 2025 у Києві провели футбольний кубок пам’яті Олександра «Гряна» Гряника ^[2] 8 травня 2024 року на фасаді школи 298 встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Олександра Гряника. В честь Олександра, котрий обожнював гори, його батьки разом з друзями героя підкорили декілька карпатських вершин: Говерлу, Хомяк, Маковицю та Синяк.

• Цитатник Небесного полку // Ukraїner.
• А. Федченко. Хмарне сховище «азовця» Олександра Гряника, який дістався гелікоптером на «Азовсталь» і там загинув // Новинарня. — 2022. — 19 грудня.
• «Азовець» Олександр Гряник. Історія героя, який захистив Київщину, але загинув у Маріуполі // Big Kyiv. — 2022. — 28 вересня.
• Ю. Кузьменко. У нього був шанс вижити, але він обрав своїх побратимів // hromadske. — 2022. — 25 серпня.
• «Повідомили, що загинув. Вночі на них упала бомба» // Gazeta.ua. — 2022. — 21 липня.
• Т. Бондя. «Він міг не поїхати в Маріуполь, та внутрішній моральний компас у нього був настільки сильним, що для нього принципи були важливішими, ніж намір уберегти своє життя», — Дарина Ейсмонт про загиблого на «Азовсталі» Олександра Гряника // Цензор. Нет. — 2022. — 16 травня.
• КНЕУ з глибоким сумом сповіщає про загибель випускника університету — Олександра Гряника // Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. — 2022. — 17 травня.

Зовнішні відеофайли
	Добровільно пробрався в оточений Маріуполь: історія захисника України Олександра Гряника на YouTube // Київ24. — 2022. — 27 вересня.

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.