Грушевські

Грушевські — український рід, що бере свій початок з XVIII ст. на Чигиринщині з греко-католицьких священиків, дияконів, дячків і паламарів, що писалися прізвищем Груша, якому згодом надали типової шляхетської форми.

Походження[ред. | ред. код]

На думку дослідника Володимира Кривошеї слід виводити священиків Груш від дипломата, генерального писаря у 1657—1659 рр. Івана Груші. Підставою цієї гіпотези є спільність їхніх прізвищ та мешкання священиків Груш поблизу козацької столиці Чигирина, де й працював у гетьманській канцелярії Іван Груша^[1].

Відомо декілька шляхетських родів із прізвищем Грушевський та Ґрушевський, Ґрушовський, які мали різне походження і користувалися різними гербами. Частина Грушецьких часом писалася Грушевські. Із Грушевських дуже цікавим є рід герба Корчак, який походить, як вважають, із галицьких бояр часів Галицько-Волинської держави та Руського королівства^[2].

Рід[ред. | ред. код]

I

Данило Груша (також Грушка і Грушевський) (? — бл. 1787) — православний священик церкви св. Параскеви с. Худоліївка на Чигиринщині (з 1746 р.). Рукоположений молдавським православним митрополитом Никифором 12 липня 1746 року.^[3]

II

Груша Петро Данилович (1749 — бл. 1787)
Грушев Василь Данилович (бл. 1757 — бл. 1808) — паламар;

+ Груша Меланія Семенівна (бл. 1759 — бл. 1804).

III

Грушевський Федір Васильович (бл. 1791—1851) — священик Преображенської церкви с. Лісники на Київщині (1836—1851 рр.);

+ Ботвиновська Марія Кирилівна (бл. 1798 — бл. 1875) — донька священика із Суботова.

IV

Грушевський Григорій Сергійович (бл 1791—1851)
Грушевський Сергій Федорович (1830–1901) — український професор, педагог, організатор народної освіти, публіцист, дійсний статський радник (рос. статский советник), меценат, батько Михайла Грушевського, Олександра Грушевського, Ганни Шамрай-Грушевської.^[4]

+ Глафіра Захарівна Оппокова (1814—1895)

V

Грушевський Марко Федорович (1865—1938)
Грушевський Григорій Миколайович (1867—1938) — протопоп Української автокефальної православної церкви, брат в четвертому поколінні Михайла Грушевського, батько Сергія Грушевського.

+ Ольга Володимирівна Ранцова.

Грушевський Михайло Сергійович (1866–1934) — відомий український історик та керівник Центральної Ради.

+ Марія-Іванна Сильвестрівна Воятківська (1868—1948) — українська вчителька, перекладач.

Грушевський Олександр Сергійович (1877—1942) — дослідник історії України, літературознавець, етнограф, археограф, журналіст. Дійсний член НТШ, член Центральної Ради.

+ Ольга Олександрівна Парфененко (1876—1961) — український історик, літературознавець, шевченкознавець, бібліотекар, букініст.

Шамрай-Грушевська Ганна Сергіївна (1869–1943) — український історик і перекладач.
Грушевський Сергій Григорович (1892—1937) — український історик, професор, племінник Михайла Грушевського.

+ Ольга Никифорівна Левитська.

Грушевський Лев Григорович (1894—1937) — український історик, професор, племінник Михайла Грушевського.

+ Лідія Вікторівна Радзімовська.

Грушевський Василь Григорович (1896—1915) — прапорщик, загинув на фронті Першої світової війни.
Грушевська Катерина Михайлівна (1900—1943) — — етносоціолог, фольклорист, етнограф, культуролог, перекладач з європейських мов, секретар Українського соціологічного інституту у Відні (1919–1924), керівник Кабінету примітивної культури ВУАН (1925–1930), редактор часопису «Первісне громадянство і його пережитки в Україні» (1926–1930), дійсний член НТШ у Львові (з 1927).

Джерела та література[ред. | ред. код]

Грушевський М. С. Історія України-Руси: в 11 томах, 12 книгах. / Редколегія: П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ: «Наукова думка», 1991—2000. — Серія «Пам'ятки історичної думки України». — Т. 11: Покажчик імен. / Упорядники: М. М. Капраль, Я. О. Федорук. — Київ, 2000. — 520 с. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Інститут історії України НАН України; Український Науковий Інститут Гарвардського університету; Канадський Інститут Українських Студій Альбертського університету; Центр досліджень історії України ім. Петра Яцика).
Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського) / Наук. ред. Л. Винар; відп. за випуск Т. Хоменко. — К.: Кий, 2006. — 662 с.
Чернецький Є. Грушевські (газета «День») [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] (укр.)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.
↑ Чернецький Є. Грушевські (газета «День»). Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2016.
↑ Мельхиседек Значко-Яворский. Описание староства и протопопии Чигиринской, благочестивых церквей, к епархии Переяславской издревле принадлежащих // Київські єпархіальні відомості, 1862, № 10. — С. 345—346.
↑ Сайт історії Києва. Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 9 жовтня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Родовід Михайла Сергійовича Грушевського [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]

[1] Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.

[2] Чернецький Є. Грушевські (газета «День»). Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 9 жовтня 2016.

[3] Мельхиседек Значко-Яворский. Описание староства и протопопии Чигиринской, благочестивых церквей, к епархии Переяславской издревле принадлежащих // Київські єпархіальні відомості, 1862, № 10. — С. 345—346.

[4] Сайт історії Києва. Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 9 жовтня 2016.

[1]

[2]

[3]

[4]