Гроно консерваторів Західної Галичини
| Гроно консерваторів Західної Галичини | |
|---|---|
| Тип | організація  |
| Засновано | 1889 |
| Розпущено | 1923 |
| Правовий статус | припинила існування |
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Штаб-квартира | Краків |
| 50°03′41″ пн. ш. 19°56′18″ сх. д. / 50.061388888889° пн. ш. 19.938333333333° сх. д. | |
| Місце діяльності | Західна Галичина |
 | |
 Гроно консерваторів Західної Галичини у Вікісховищі | |
Гроно консерваторів Західної Галичини — пам'яткоохорона установа, яка займалася охороною, збереженням та реставрацією пам'яток Західної Галичини. Існувала протягом 1889—1923 років у Кракові.
1850 року засновано Археологічний комітет при Краківському науковому товаристві, який відновлював після великої краківської пожежі знищені пам'ятки[1][2]. Того ж року у Відні створена «Центральна комісія для вивчення і збереження історичних будівель» для охорони пам'яток Австрійської імперії, до складу якої входила Галичина. 1873 року Центральна комісія реорганізована в Центральну комісію для вивчення і консервації пам'яток історії та мистецтва, яка розділювалася на три секції: археологічну, пам'яток архітектури та мистецтва і архівних пам'яток[3][4].
24—25 травня 1888 року в будівлі Національного музею в Кракові відбувся Перший з'їзд консерваторів Галичини. Під час засідання ухвалили створити організації у Східній та Західній Галичині, які мають допомагати й координувати консерваторів та кореспондентів щодо коштів, які щорічно виділяв Галицький крайовий сейм для утримання та реставрації пам'яток. Їх виконавчі органи (комітети) розташовувалися у Львові та Кракові. Також на з'їзді ухвалили розпочати інвентаризацію історичних пам'яток та укласти карту консерваторських округів[1][3][4][5][6].
17 грудня 1889 року в Кракові західногалицькі консерватори та кореспонденти заснували «Гроно консерваторів Західної Галичини»[4][5]. 1911 року відповідно до реформи в Галичині засновано посаду єдиного державного консерватора, яка перетворила Краківське «Гроно» на товариство любителів старовини. 1917 року західногалицькі консерватори на засіданні вирішили реорганізувати власну організацію в «Крайове гроно консерваторів Західної Галичини»[2][3][7]. 1923 року пам'яткоохорона установа припинила своє існування[1].
У 1898 та 1904 роках видано два томи «Консерваторських тек»[5].
У різні роки в організації працювали Влодзімєж Деметрикевич, Станіслав Крижановський[pl], Славомир Одживольський, Зигмунт Гендель, Адольф Шишко-Богуш, Євстахій Станіслав Санґушко[pl][8] та інші[5].
- Юзеф Лепковський[pl] (1889—1894)[1][5]
- Маріян Соколовський (1894)[1]
- Станіслав Томкович[pl][2]
- ↑ а б в г д Woźny M. Początki Grona Konserwatorów Galicji Zachodniej w świetle krakowskich materiałów // Rocznik Krakowski. — 2011. — t. 77, s. 77–88.
- ↑ а б в Marzena Woźny. Grono Konserwatorów Galicji Zachodniej. visualheritage.eu.
- ↑ а б в Булик Н. М. Пам'яткоохоронні традиції кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. у археологічному середовищі Галичини // Сіверщина в історії України. — Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 42–49.
- ↑ а б в Wystawa poświęcona działalności Grona Konserwatorów Galicji Zachodniej. Archiwum Narodowe w Krakowie.
- ↑ а б в г д Leszek S. Zarys głównych kierunków działań Grona Konserwatorów Galicji Zachodniej z lat 1888–1905 // Wiadomości Konserwatorskie. — 2008. — nr 24. — s. 95–102.
- ↑ Саламаха І. Охорона пам'яток історії та культури Східної Галичини у другій половині XІX — на початку XX ст: організаційні засади, законодавство, фінансування. — Львівський національний університет імені Івана Франка. — 2015. — 202 с.
- ↑ Саламаха І. Державна охорона історичних пам'яток у Східній Галичині напередодні Першої світової війни (1910–1914) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — 2008. — Вип. 17. — С. 73—79.
- ↑ Artykuł: Śp. Eustachy ks. Sanguszko, Tygodnik Ilustrowany. — Nr 15. — 1903.
- Dobosz P., Gaczoł A. 80-ta rocznica utworzenia Krajowego Urzędu Konserwatorskiego w Krakowie // Ochrona Zabytków. — vol. 47. — Art. no. 3-4 186-187. — 1994. — С. 323—346.
