Городиславичі

село Городиславичі
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Громада	Давидівська сільська громада
Основні дані
Перша згадка	1413
Населення	438
Площа	2,59 км²
Густота населення	169,11 осіб/км²
Поштовий індекс	81152
Телефонний код	+380 3230
Географічні дані
Географічні координати	49°45′07″ пн. ш. 24°17′41″ сх. д. / 49.75194° пн. ш. 24.29472° сх. д.Координати: 49°45′07″ пн. ш. 24°17′41″ сх. д. / 49.75194° пн. ш. 24.29472° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	247 м
Місцева влада
Адреса ради	81152, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Миколаїв
Карта
	Городиславичі
	Городиславичі
Мапа
	Городиславичі у Вікісховищі

Городисла́вичі — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська рада. Село засноване у 1441 році.

Історія[ред. | ред. код]

Уперше згадується у старостинському документі Івана Сремського про продаж Глібом Дядковичем з Романова лісу й романівської дубрави, що тягнеться до села Городиславичі пану Григорію 23 червня 1413 р.^[2]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі, село у володінні Одновського^[3].

Дідичами Городиславич, яке за часів польського панування адміністративно належало до складу Львівської землі Руського воєводства, з кінця XIV ст. були руські шляхтичі Романовські — нащадки першого відомого його власника Івана-Гліба Дядьковича з Романова гербу Шалава.^[4] (лат. Iohanne dicto Hlib Dyathkowitcz de Romanow) по лінії його сина Миколая Романовського. Також Каспер Несецький вважав Івана-Гліба Дядьковича представником роду Свірзьких гербу Шалава.^[5]

Романовські володіли селом до 1488 року. Після шлюбу Беати Романовської з Пйотром Одновським, Городиславичі (разом з Романовом та Підгородищем) перейшло у власність Гербуртів^[6].

1555 року село перейшло від Миколая Гербурта з Однова і Фельштина — сина Беати Романівської, за заповітом до сестрениці Анни зі Стоянців Чурило, яка близько 1547 року вийшла за любомльського старосту, охмістра королеви Варвари Радзивілл Станіслава Мацейовського. Надалі Городиславичами володіли Сенявські: в другій половині XVI ст. — руський воєвода Ієронім, в середині XVII ст. — його правнук, львівський староста Адам-Ієронім. Городиславичі належали до маєтності, куди входили також Підгородище, Романів, Селиська, Підсоснів, Пліхів та Германів^[7].

В 1670 р. був укладений інвентар, в якому перелічені жителі села. Серед них кметі на чвертях: Гриць Ямний, Кавтан, Захарчині (?), Кот, Прокоп, Боднар, Скаліш, Жила, Прейма, Хацко, Савицький, Нога, Гричик, Кавча, Дмитерко, Волошин, Ганс, Дацько, Федунець, Харко, Лучик, Кальний, Туз, Воляник, Василь і Хведь Бундзики, Гриць Мельників, Павел, Паскуш; підсадки: Конюх, Андрейко, Драб, Госіор, Ласко, Міхно Шавчик, Івасько, Данько, Зиґмунт, Іван Чорний, Клачек, Чихало, Василь, Стецько Зельник; ткачі-підсадки: Цимбалістий, Іван Сліпий, Гудзко; ткачі-комірники: Щирба, Павел, Савицький; комірники з халупами: швець Яцко, Хващевський, Бочатиха, Владика, Костецький, Іван Волошин, Навілавський; комірники без халуп: Федько Качмар, Хиць (?) Федорців, Федько Дидів, Пасічник, Войтек, Іван Червоний, швець Кузьма, Савка, Яцко Преймин, Петрик, Демко. Окремо згадані священник і мельник (імена не вказані), Іван Ватаман та Маліновський^[8].

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 438 осіб. Мовний склад села був таким:


Мова	Число ос.	Відсоток
українська	437	99,77
російська	1	0,23

Церква[ред. | ред. код]

Храм св. Дмитрія Солунського збудований у 1829 р. (1827)р. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 1941-М. Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.