Горецький Петро Йосипович
| Горецький Петро Йосипович | |
|---|---|
| Народився | 6 грудня 1888 або 1888[1] Мутин |
| Помер | 16 серпня 1972 або 1972[1] Київ, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | мовознавець |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Галузь | мовознавство[1], українська[1], лексикологія[1] і лексикографія[1] |
| Заклад | Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук (1946) |
Петро́ Йо́сипович Горе́цький (нар. 24 листопада (6 грудня) 1888, село Мутин, тепер Кролевецького району Сумської області — 16 серпня 1972, Київ) — український мовознавець, лексикограф.
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався у Глухівській гімназії, яку закінчив 1908 року. Закінчив 1914 Київський університет. Учителював, викладав українську мову та літературу у вищих навчальних закладах Києва, протягом 1926—1963 працював у різних установах АН УРСР, зокрема в Інституті української наукової мови, Інституті мовознавства. Кандидат філологічних наук з 1946.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Розробляв здебільшого проблеми лексикології та лексикографії української літературної мови.
Разом з І. Шалею створив підручник «Українська мова. Практично-теоретичний курс» (1926, 8 видань).
Як лексикограф Горецький дебютував «Словником термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» (1928); один з авторів «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953—1963), «Словника української мови» (т. 1—11, 1970—1980; Державна премія СРСР, 1983).
Автор низки статей, у яких безпідставно критикував українських мовознавців, зокрема О. Курило, М. Гладкого та інших, за «націоналістичні перекручення», ухиляння від збігів подібних явищ в російській та українській мовах.
Автор низки праць (монографія «Історія української лексикографії», 1963, численні статті з теорії та історії укр. словникарства); один з авторів «Курсу сучасної української літературної мови» (т. 1, 1951), «Курсу історії української літературної мови» (т. 1, 1958).
Автор праць з історії українськї літературної мови, лексикографії й діалектології («Про полтавсько-київський діалект як основу української національної мови», 1953; «Вивчення української мови в дожовтневий період», 1958).
Література[ред. | ред. код]
- Горецький Петро Йосипович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Л. С. Паламарчук. Горецький Петро Йосипович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Горецький П. Й. «Мовознавство», 1972, № 5.
- Г. В. Воронич (2006). Горецький Петро Йосипович. Енциклопедія сучасної України (електронне видання). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2017.
- Горецький П. Українська мова: практ.-теорет. курс / П. Горецький і Ів. Шаля [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.]. — Вид. 5-те (стер.). — Київ: Книгоспілка, 1927. — 203 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Горецький Петро Йосипович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
