Гольдінгенське обер-гауптманство

Гольдінгенське обер-гауптманство
Герб
Адміністративний поділ герцогства в 1770 р.[1]
Регіон Курляндія
Центр Гольдінген
Час існування 16171864

Гольдінгенське обер-гауптманство (нім. Oberhauptmannschaft Goldingen) — адміністративна одиниця найвищого (обласного) рівня в герцогстві Курляндії та Семигалії (16171795), а також у Курляндському намісництві (17951796) та губернії (17961864) Російської імперії. Адміністративний центр — Гольдінген (сучасна Кулдіга, Латвія). Створене згідно з «Формулою правління» 1617 року.

Назва[ред. | ред. код]

  • Гольдінгенське обер-гаутпманство / обергаутпманство (нім. Oberhauptmannschaft Goldingen; латис. Kuldīgas virspilskunga iecirknis; рос. Гольдингенское обер-гауптманство / обергаутпманство[2])
  • Гольдінгенське старше капітанство (лат. Capitanes majores Goldingenis)

Історія[ред. | ред. код]

Склад[ред. | ред. код]

Гробінська парафія; центр — Гробін (сучасна Гробіня)
Грамсденська парафія (Gramsdinsche Kirchspiel); центр — Грубін (сучасна Грамзда)
Дурбенська парафія (Durbsche Kirchspiel); центр — Дурбен (сучасне Дурбе)
Віндауська парафія (Windausche Kirchspiel); центр — Віндау (сучасний Вентспілс)
Алшвангенська парафія (Alschwagsche Kirchspiel); центр — Алшванген (сучасне Алсунга)
Гольдінгенська парафія (Goldingensche Kirchspiel); центр — Гольдінген (сучасна Кулдіга)
Фрауенбурзька парафія (Frauenburgsche Kirchspiel); центр — Фрауенбург (сучасний Салдус)
Ессернська парафія (Essernsche Kirchspiel); центр — Ессерн (сучасне Езере)

Обер-гауптмани[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Grots, Ādolfs. Ducatuum Curlandiae et Semigalliae... 1770 (LVVA, Collection 6828, Inventory 2, File 208).
  2. Полное собраніе законов Россійской Имперіи. 1831; Центральный государственный исторический архив Латвийской ССР. Рига, 1980. С. 13.
  3. Howen, Otto Christopher von der // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710-1960. Köln/Wien: Böhlau, 1970, S. 341. [1]
  4. Howen, Otto Hermann von der // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710-1960. Köln/Wien: Böhlau, 1970, S. 341—342. [2]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]