Голуб-довгохвіст рудокрилий
| Голуб-довгохвіст рудокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Reinwardtoena reinwardti (Temminck, 1824) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Голуб-довгохвіст рудокрилий[2] (Reinwardtoena reinwardti) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Індонезії і Папуа Новій Гвінеї.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 48,5-52,2 см, враховуючи довгий, східчастий хвіст, вага 208-305 г. Голова і нижня частина тіла білуваті або сріблясто-сірі, верхня частина тіла темно-бордова. Махові пера чорнуваті. Очі жовтувато-білі з червоними кільцями, навколо очей рожеві кільця. Дзьоб міцний, коричневий.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- R. r. reinwardti (Temminck, 1824) — північні Молуккські острови (від Моротай[en] до Обі[en]) і центральні Молуккські острови (від Буру до Серама та інших островів Серамського моря);
- R. r. griseotincta Hartert, E, 1896 — Нова Гвінея, острови Раджа-Ампат, Япен і Міос-Нум[en], Манам[en], Каркар, острови Д'Антркасто;
- R. r. brevis Peters, JL, 1937 — острови Біяк[en] і Супіорі[en].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудокрилі голуби-довгохвости живуть у верхньому і середньому ярусах вологих і сухих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 3380 м над рівнем моря. Живляться плодами і насінням, зокрема насінням шефлери. Розмножуються протягом всього року. Гніздо являє собою платформу з гілочок, стебел і моху, розмущується на деревах або на виступах скель. В кладці 1 яйце.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Reinwardtoena reinwardti. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 17 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 17 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
|
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |