Голинська Галина Яківна
| Голинська Галина Яківна | |
|---|---|
| Народилася | 2 січня 1902 Хильчиці, Австро-Угорщина |
| Померла | 10 листопада 1976 (74 роки) Едмонтон, Канада |
| Країна |  Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Українська РСР.svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | піаністка, диригентка, концертмейстерка |
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка |
Галина Яківна Голинська (до шлюбу Краснопера; 2 січня 1902, с. Хильчиці — 10 листопада 1976, Едмонтон, Канада) — українська піаністка-акомпаніаторка, диригентка та концертмейстерка. Засновниця українських музичних установ та організаторка музично-театрального життя у Канаді в 40–50-х роках XX століття.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилась 2 січня 1902 року в селі с. Підгайчики[1], нині Золочівського району Львівської області, в сім'ї греко-католицького священника Якова Краснопери.
Закінчила Львівський вищий музичний інститут (була ученицею Дарії Старосольської[2], Василя Барвінського, Романа Любинецького, Станіслава Людкевича).
Після здобуття музичної освіти (1924–1925) працювала асистенткою у Чеслава Заремби та Романа Любинецького, а також була довголітньою асистенктою композитора Ярослава Барнича. Згодом — концертмейстеркою та хормейстеркою у Львівському оперному театрі. Виступала з відомими артистами і співаками.
У 1925 р. одружилася зі співаком Михайлом Голинським. Відразу після весілля подружжя виїхало до Торуня. Під час виступів у Поморській опері була незмінною концертмейстеркою та корепетиторкою чоловіка. Вони разом готували його репертуар, працювали над новими оперними партіями. Пізніше Голинські неодноразово виступали разом у концертах і в Галичині, і на Великій Україні — в містах Одеса, Київ, Харків, куди Михайло Голинський був заангажований у 1927–1931 рр., у період т. зв. «Відродження» та українізації. З наближенням реакції, червоного терору (Галина Голинська була присутня на процесі СВУ, який надзвичайно вразив її жорстокістю і цинізмом радянських партійних діячів), Голинські виїхали з радянської України до Львова, де продовжували виступати на багатьох польських та українських сценах у різноманітних концертах. У мальовничому селі Дора, що на Гуцульщині, Голинські збудували власну віллу «Мирослава», де, за спогадами співака, минули найкращі роки їх життя.
У 1938 році чоловік виїхав у концертне турне до Америки і Канади, а Голинська з дітьми Богданом та Мирославою залишилася в Галичині. З турне чоловік не повернувся, назавжди залишившись у Канаді. А Галина Голинська потрапила у вир воєнного лихоліття, пережила дуже складні і трагічні роки.
У Дорі Голинську застає Друга світова війна. У роки окупації мисткиня працює у Львівському оперному театрі концертмейстеркою та корепетиторкою. З наближенням радянських військ вона з дітьми вирішує емігрувати з Галичини. Вона згадувала про той період так: «У 1944 р. я виїхала з Львівським театром до Кракова, а потім на Шльонск до Опельн, де зустрілася з хором Городовенка. Звідсіля доля загнала нас до Ґабльонцу, де ми працювали на фабриці. Кінець війни застав мене в Кемптені, у Тиролі, де я дириґувала хором. Звідсіля нав'язала контакт із чоловіком, що перебував у Канаді. Восени 1947 р. я переїхала з обоїми дітьми за океан. На двірці в Монреалі зустріли нас тепло і щиро канадійські українці». Відтоді розпочався новий, канадський, етап її життя.
В еміграції[ред. | ред. код]
«Перша праця дириґента в Канаді — це була філія УНО [Українського Національного Об'єднання – Д. Б.] у Виндзорі, куди запросили мене вести хор і вчити в „Рідній Школі“. Півтора року провела я тут, заки рішилась переїхати до Торонто. Знов праця диригента в Народному Домі впродовж чотирьох років. За цей час я підготовляла академії, концерти, а також із оркестрою, хором і солістами виставила: „Запорожця за Дунаєм“, „Катерину“, „Запорізький скарб“, „Шаріку“, „Вій“, „Сільське кохання“, — згадує Галина Голинська. Кожної осені хор Народного Дому під керівництвом Голинської брав участь у концертах Всеканадійської Виставки, репрезентуючи українців Канади. На Першому Музичному фестивалі пісні й танку в Торонто в 1952 р. хор Народного Дому здобув першу нагороду.
Галина Голинська співзаснувала Український музичний інститут ім. Миколи Лисенка в Торонто. Багато років викладала музику і спів у музичній школі ім. О. Кошиця, для заснування якої доклала багато зусиль у середині 1950-х рр. Знову бере участь у підготовці концертів, академій, відзначення річниць, готує вистави «Циганка Аза», «Дай серцю волю», «Лиха іскра», «Гуцулка Ксеня», «Ніч під Івана Купала», «Маруся Богуславка», «Довбуш» та ін. Гармонійна співпраця Галини Голинської з усіма мистецькими колами української громади в Канаді стала запорукою появи численних імпрез, опер, оперет і концертів. Ця співпраця різних мистецьких осередків привела згодом до створення Товариства української опери Канади.
Померла Галина Голинська в Канаді 10 листопада 1976 року. Похована в Торонто, на цвинтарі «Проспект».
Українська діаспора в Канаді високо оцінила мистецьку діяльність Галини Голинської. За визначні музичні досягнення та розбудову хорового мистецтва у 2001 році вона посмертно була відзначена Нагородою з нагоди 100-ліття поселення українців у місті Торонто.
Сім'я:
- чоловік: Михайло Голинський (з 1925 р.[3]).
- діти: Мирослава Голинська, Богдан Голинський[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: тези доповідей, Том 2, Львів: Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою. — С. 84
- ↑ Книга мистців і діячів української культури, учасників Першої Зустрічі українських мистців Америки й Канади з громадянством у днях 3–5 липня 1954 / Упоряд. М. Бажанський. — Торонто, 1954. — С. 55
- ↑ Україна XX століття: Культура, ідеологія, політика: збірник статей: Вип. 11 / НАНУ, Інститут історії України. — К. 2007. — С. 25
Джерела[ред. | ред. код]
- Голинська Галина Яківна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Голинська Галина [Архівовано 5 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Голинська Галина Яківна // Словник музикантів України / Іван Лисенко. — К. : Рада, 2005. — C. 74
Посилання[ред. | ред. код]
- Голинська Галина Яківна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 486.
 | Це незавершена стаття про діячку української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
