Глинський Борис Іванович
Борис Іванович Глинський (пом. після 1453) — починальник старшої гілки князів Глинських, прибічник Свидригайла Ольгердовича.
Згідно з родоводом, батько одержав від Вітовта за участь у битві на Ворсклі володіння на Київщині. Мати — Анастасія Острозька, дочка Данила Острозького і сестра Федора.
У 1430-х роках виступає як свідок низки актів, виданих великим князем литовським, руським та ін. Свидригайлом Ольгердовичем. У 1437—1438 рр. 4 вересня 1437 р. присягнув на вірність польському королю Владиславу III Варненчику, однак незабаром знову перейшов на сторону князя Свидригайла. На кінець 1437 року його канцлер.[1] 1453 року був послом Казимира Ягелончика на сейм у Парчеві. Отримав від Сигізмунда Кейстутовича Раково в Мінському повіті і Новий Двір в Клецьком, а також Ряшуковичи, а від Казимира — Клиглічеськ та Стародуб. За «Книгою данин Казимира», в перші роки його правління Борис Іванович отримав двори Домислин «в Речици и у Чернигова», та двох людей які переселилися з Нового Двору. Частина цих надань могла бути зроблена ще за часів Сигізмунда Кейстутовича.
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина — N вдова князя Івана Корибутовича.
Діти від неї:
- Лев (? — бл. 1495) — державний діяч великого князівства литовського, батько Михайла та Івана Глинських.
- Василь (? — 1496)
- Іван (? — 1498) — Посол Великого князівства Литовського в Орду (1474, 1479—1480), намісник чернігівський (1490—1498). У 1482 році тимчасово переховувався у Великому князівстві Московському.
- Григорій (? — 1503) — овруцький староста, загинув 1503 в битві з перекопськими татарами на ріці Уші.
- Дашко (? — після 1498)
- Федька (? — 1491), дружина Олександра Дрожджа
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Насевіч В. Глінскія // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 535—536. — 684 с. — ISBN 985-11-0314-4.
- Полехов С. В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / Отв. ред. Б. Н. Флоря. Институт российской истории РАН. ‒ М.: «Индрик», 2015. ‒ 712 с.
- Богдан Барвінський "Кілька документів і заміток до часів вел. князів Свидригайла і Жигимонта Кейстутовича".