Герман (князь Гогенлое-Лангенбурзький)

Герман
нім. Hermann
Герман
Герман
Князь Герман на гравюрі Річарда Брендамура, 1895—1896 роки
6-й князь Гогенлое-Лангенбурзький
Початок правління:21 квітня 1860
Кінець правління:9 березня1913
Партія:Імперська партія
Попередник:Ернст I
Наступник:Ернст II
Дата народження:31 серпня 1832(1832-08-31)
Місце народження:Лангенбург
Країна:Вюртемберзьке королівство
Дата смерті:9 березня 1913(1913-03-09) (80 років)
Місце смерті:Лангенбург, Вюртемберзьке королівство
ПохованняЛангенбург Редагувати інформацію у Вікіданих
Дружина:Леопольдіна Баденська
Діти:Ернст, Еліза, Феодора
Династія:Гогенлое-Лангенбурґи
Батько:Ернст I
Мати:Феодора Лейнінгенська
Нагороди:
орден Чорного орла лицар Великого Хреста ордена Лазні

Князь Герман Гогенлое-Лангенбурзький (нім. Hermann zu Hohenlohe-Langenburg), повне ім'я (нім. Hermann Ernst Franz Bernhard Fürst zu Hohenlohe-Langenburg), 31 серпня 1832 — 9 березня 1913) — князь Гогенлое-Лангенбурзький у 1860—1913 роках, син попереднього князя Гогенлое-Лангенбурзького Ернста I та принцеси Лейнінгенської Феодори. Член Вищої палати Вюртемберького ландтагу від 1861 року та член Імперської партії Німеччини в рейхстагу у 1871—1881 роках. Один із засновників і перший президент Німецького колоніального союзу. Генерал-губернатор Ельзас-Лотарингії у 1894—1907 роках. Генерал від кавалерії прусської армії.[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Герман народився 31 серпня 1832 року у Лангенбурзі. Він був третьою дитиною та другим сином князя Гогенлое-Лангенбурзького Ернста I та його дружини Феодори Лайнінгенської. Мав старшого брата Карла Людвіґа та сестру Елізу. Згодом родина поповнилася молодшим сином Віктором і доньками Адельгейдою та Феодорою.

Князівство Гогенлое-Лангенбург у 1806 року в ході медіатизації відійшло королівству Вюртемберг. Батько зберіг титул та був президентом Верхньої палати Вюртемберького ландтагу.

Герман вивчав юриспруденцію у Лозанні та Берліні,[2] після чого почав військову кар'єру. Служив у вюртемберзькому, а згодом — у австрійському війську. У 1859 році брав участь у Австро-італо-французькій війні проти Франції.

Після смерті батька у квітні 1860 року, Карл Людвіґ заявив про бажання вступити у морганатичний шлюб і відмовився від династичних прав на користь молодшого брата.[3] Так, 21 квітня Герман успадкував титул князя. 4 березня 1861 року він був введений до Вищої палати Вюртемберького ландтагу. Від 1877 до 1895 року був її віце-президентом. У 1862 році отримав звання генерала у баденській армії.

Світлина Германа із дружиною, 1863

У віці 30 років узяв шлюб із 25-річною баденською принцесою Леопольдіною, кузиною великого герцога Бадену Фрідріха I. Весілля відбулося 24 вересня 1862 у Карлсруе. У подружжя народилося троє дітей.

У 1870–1871 роках брав участь у Франко-прусській війні, активно підтримував Бісмарка. У 1870 році отримав чин генерала від кавалерії у прусській армії.[4] У 1871 році був обраний до німецького рейхстагу від 12-го округу королівства Вюртемберг. Був членом Імперської партії. У 1881 році зазнав поразки на виборах та переключився на колоніальну політику.

6 грудня 1882 року у Франкфурті-на-Майні став співзасновником та першим президентом Німецького колоніального союзу. У лютому 1885 року організація переїхала до Берліну. Союз намагався зацікавити Німеччину у колоніальній політиці через журналістику та створював тиск на державну владу та рейхстаг для колоніальних анексій.

У 1894 році Герман змінив на посаді генерал-губернатора Ельзас-Лотарингії Хлодвіга Гогенлое-Шиллінгсфюрста та переїхав із дружиною до Страсбуру. На відміну від попередника, задовольнявся виконанням представницьких функцій, покладаючись на статс-секретарів Максиміліана фон Путткамера та Ернста фон Келлера. Його урядування характеризувалося помірним лібералізмом.[4] Обіймав посаду до листопада 1907 року, після чого повернувся на батьківщину.

На початку 1913 року про здоров'я князя турбувалася імператриця Августа Вікторія, прохаючи повідомити про його стан у телеграмі. Герман помер 9 березня 1913 року у Лангенбурзі. Свої співчуття його спадкоємцю висловили імператор Німеччини Вільгельм II та король Бельгії Альберт I.[5] Поховали князя на родинному цвинтарі Лангенбургу поруч із дружиною, яка пішла з життя за десять років до нього.[6]

У 1922 році поруч був створений муніципальний цвинтар.[7]

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Леопольдіна Баденська

Діти:

Генеалогія

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Центральна база даних Німецького архіву [1] [Архівовано 22 травня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. ↑ Günter Richter: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 9, Duncker & Humblot, Berlin 1972, ISBN 3-428-00190-7, стор. 491 [2] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
  3. ↑ Офіційний сайт замку Лангенбург. Князь Герман [3] (нім.)
  4. ↑ а б Стаття про князя Германа Гогенлое-Лангенбурзького у Французькій енциклопедії [4] [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
  5. ↑ Смерть князя Германа Гогенлое-Лангенбурзького [5] [Архівовано 5 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. ↑ Родинний цвинтар у Лангенбурзі [6] [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Мавзолей Гогенлое-Лангенбургів [7] [Архівовано 5 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. ↑ Принцеса Гогенлое-Лангенбурзька [8] [Архівовано 14 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Kurt Eißele: Fürst Hermann zu Hohenlohe-Langenburg als Statthalter im Reichsland Elsass-Lothringen 1894—1907. O.O., 1950
  • Günter Richter: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Neue Deutsche Biographie. Vol 9, Duncker & Humblot, Berlin, 1972
  • Otmar Schwenhuth: Lebenslauf Seiner Durchlaucht des Fürsten Hermann zu Hohenlohe-Langenburg. Gerabronn, 1913
  • Gerhard Taddey: Hermann Fürst zu Hohenlohe-Langenburg. In: Lexikon der deutschen Geschichte. 3. Auflage. Stuttgart 1998, Band 1, стор. 573

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герман_(князь_Гогенлое-Лангенбурзький)&oldid=44879898