Георг фон Віламовіц-Меллендорф
| Георг фон Віламовіц-Меллендорф | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 7 листопада 1893[1]  Веймар, Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенаське, Німецька імперія[1] | ||||||||
| Помер | 24 липня 1943[1] (49 років) Атлантичний океан, міжнародні води[2][1] | ||||||||
| Країна | .svg){kind=small} Німецький Райх | ||||||||
| Діяльність | солдат, підводник, офіцер ВМФ Німеччини | ||||||||
| Знання мов | німецька[1] | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна[1] | ||||||||
| Військове звання | корветтен-капітан[1] | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Георг фон Віламовіц-Меллендорф (нім. Georg von Wilamowitz-Möllendorf; 7 листопада 1893, Веймар — 24 липня 1943, Атлантичний океан) — німецький офіцер-підводник, один з найстарших командирів підводних човнів, корветтен-капітан крігсмаріне. Кавалер Німецького хреста в золоті.
1 квітня 1912 року вступив в кайзерліхмаріне. Учасник Першої світової війни, з жовтня 1914 року служив на торпедних катерах, з січня 1915 року — вахтовий офіцер. В липні 1917 року перейшов у підводний флот, вахтовий офіцер на підводному човні U-46, з серпня 1917 року — U-82, з жовтня 1917 року — U-95, з липня 1918 року — U-91. В жовтні 1918 року переданий в розпорядження 3-й флотилії підводних човнів. 27 грудня 1919 року звільнений у відставку.
В серпні 1939 року призваний в крігсмаріне і призначений командиром 100-го будівельного батальйону. В червні 1940 року переведений в 1-шу навчальну дивізію підводних човнів. З 6 серпня 1940 року — командир U-2. В жовтні 1941 року направлений на будівництво U-459 для вивчення його конструкції. З 15 листопада 1941 року — командир U-459, здійснив 6 походів (297 днів у морі). 24 липня 1943 року човен був потоплений у Біскайській затоці на відстані 120 миль північно-західніше від іспанського мису Ортегаль британським бомбардувальником «Веллінгтон». 41 член екіпажу вижили, 18 (включаючи Віламовіца) загинули. Віламовіц став найстаршим командиром підводного човна, загиблим під час Другої світової війни.
- Морський кадет (1 квітня 1912)
- Фенріх-цур-зее (12 квітня 1913)
- Лейтенант-цур-зее (22 березня 1915)
- Оберлейтенант-цур-зее (25 грудня 1917)
- Корветтен-капітан (1 червня 1942)
- Залізний хрест
- 2-го класу (14 січня 1916)
- 1-го класу (4 березня 1918)
- Нагрудний знак підводника (1918)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (грудень 1934)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (20 червня 1942)
- 1-го класу (7 листопада 1942)
- Нагрудний знак підводника (22 липня 1942)
- Німецький хрест в золоті (20 липня 1943)
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Віламовіц на сайті uboat.net [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Біографічні дані.
- ↑ а б в г д е ж и Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 255. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
- ↑ https://uboat.net/boats/u459.htm