Георг-Петер Едер
| Георг-Петер Едер | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 8 березня 1921 Обердахштеттен, Ансбах, Середня Франконія, Баварія, Веймарська республіка, Німецька імперія | ||||||||
| Помер | 11 березня 1986 (65 років) Вісбаден, ФРН | ||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||
| Діяльність | Ас, офіцер | ||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||
| Роки активності | з 1938 | ||||||||
| Військове звання | майор | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Георг-Петер «Шорш» Едер (нім. Georg-Peter "Schorsch" Eder; 8 березня 1921, Обердахштеттен — 11 березня 1986, Вісбаден) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
Біографія[ред. | ред. код]
В жовтні 1938 року вступив в люфтваффе. Після закінчення льотної підготовки в 1940 році зарахований в 1-у ескадрилью 51-ї винищувальної ескадри, дислокованої на узбережжі Ла-Маншу. Перший бойовий виліт здійснив 1 вересня 1940 року. Учасник битви за Британію (не збив жодного літака). В травні 1941 року переведений в 4-у ескадрилью своєї ескадри. Свою першу перемогу здобув 7 травня 1941 року, збивши британський «Спітфайр». З червня 1941 року брав участь в Німецько-радянській війні. В червні-липні 1941 року збив 10 радянських літаків, але 24 липня був збитий і отримав важкі поранення. Після одужання 1 листопада 1942 року зарахований в 7-у ескадрилью 2-ї винищувальної ескадри, яка діяла на Західному фронті. Разом з Егоном Маєром розробляв тактику боротьби з американськими важкими бомбардувальниками. З лютого 1943 року — командир 12-ї ескадрильї 12-ї винищувальної ескадри. 28 березня збив В-17, але і його літак (Bf.109G-4) був підбитий, і Едер отримав поранення. 29 травня 1943 року збив свій 20-й літак. З 5 вересня 1943 року — командир 5-ї ескадрильї 2-ї винищувальної ескадри. З березня 1944 року — командир 6-ї ескадрильї 1-ї винищувальної ескадри. В травні-червні 1944 року командував 2-ою групою 1-ї винищувальної ескадри. 21 червня здобув свою 50-ту перемогу. З 11 липня 1944 року — командир 6-ї ескадрильї 26-ї винищувальної ескадри. 17 серпня 1944 року збив 2 «Спітфайри», причому вони при падінні знищили 5 американських танків. З 4 вересня 1944 року — командир 2-ї групи 26-ї винищувальної ескадри. У вересні 1944 року переведений в 262-е випробувальне командування. Наприкінці війни літав на реактивному винищувачі Ме.262 (на якому здобув 12 перемог) у складі команди «Новотни» та у 7-й винищувальній ескадрі. Наприкінці війни був збитий і в травні 1945 року перебував у шпиталі.
Всього за час бойових дій здійснив 572 бойові вильоти і збив 78 літаків, в тому числі 68 — на Західному фронті, з них 36 чотиримоторних бомбардувальників., а також знищив 3 танки «Шерман». Едер ніколи не добивав своїх супротивників, що відбилося на досить невисоких для німецьких асів показниках перемог. Сам Едер був збитий 17 разів і 12 разів поранений, в тому числі 1 раз — дуже тяжко.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Нагрудний знак пілота
- Залізний хрест
- 2-го класу (26 червня 1941)
- 1-го класу (11 липня 1941)
- Почесний Кубок Люфтваффе (26 травня 1943)
- Німецький хрест в золоті (31 серпня 1943)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (24 червня 1944) — за 49 перемог.
- дубове листя (№663; 25 листопада 1944) — за 60 перемог.
- Нагрудний знак «За поранення» в золоті
- Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою
Література[ред. | ред. код]
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
- OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.