Юматов Георгій Олександрович
| Георгій Олександрович Юматов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 11 березня 1926 Москва, СРСР | |||
| Помер | 5 жовтня 1997 (71 рік) Москва, Росія | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
| Заклад | Мосфільм і Державний театр кіноактора | |||
| Роки діяльності | 1944-1994 | |||
| У шлюбі з | Крепкогорська Муза Вікторівна | |||
| IMDb | ID 0950881 | |||
| Нагороди та премії | ||||
                  | ||||
| | ||||
 Георгій Олександрович Юматов у Вікісховищі | ||||
Гео́ргій Олекса́ндрович Юма́тов (рос. Гео́ргий Алекса́ндрович Юма́тов; 11 березня 1926, Москва, РРФСР, СРСР — 5 жовтня 1997, Москва, Росія) — радянський і російський актор. Народний артист РРФСР (1982).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 11 березня 1926 року у Москві в робітничій родині.
Учасник радянсько-німецької війни, звільняв Відень — десант на Імперський міст. З 16 років на діючому флоті. Воював на Чорному морі і на Дунаї. За штурм моста у Відні нагороджений медаллю Ушакова[1].
В 1952 році закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії. Знімався в кіно з 1947 року.
Дружина — актриса Муза Крепкогорська.
Помер 5 жовтня 1997 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
Грав в українських стрічках:
- «У мирні дні» (1951, Куракін),
- «Шляхи і долі» (1955, Кравчук),
- «Педагогічна поема» (1956, Задоров),
- «Три доби після безсмертя» (1963),
- «До світла» (1966)
- «Тиха Одеса» (1967, оратор),
- «Небезпечні гастролі» (1969, Максим),
- «Увага, цунамі!» (1969, Алексєєв),
- «Якщо є вітрила» (1969, старпом Жарких),
- «Розмах крил» (1986, випробувач).
та російських стрічках:
- «Молода гвардія» (1948, Анатолій Попов),
- «Різні долі» (1956, Огурцов),
- «Вони були першими» (1956, Барабаш),
- «Черговий рейс», (1958, Кирило Воронов),
- «Балада про солдата» (1959, солдат з передової)
- «Жорстокість» (1959, Малишев),
- «Один з нас», (1970, Сергій Бірюков, він же співробітник оборонного заводу Микола Петров)
- «Порожній рейс» (1963, Хромов),
- «Офіцери» (1971, Олексій Трофімов)
- «Петровка, 38» та «Огарьова, 6» (1980, Садчиков),
- «Приступити до ліквідації» (1984, Серебровський),
- ТАРС уповноважений заявити... (1984, Айвен Белью, він же Іван Білий, колишній власовець з Житомирської області)
- Другий раз в Криму (1984, Сергій Олексійович Князєв, генерал)
- Аеропорт зі службового входу (1986, Олексій Миколайович, командир загону)
- «Слідопит» (1987, Кап),
- «Долетіти до своїх» (1988)
- «Врятованому — рай» (1988, Соловцов)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ mega.km.ru[недоступне посилання з серпня 2019](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Колесникова Н, Сенчакова Г. Актеры и роли М., 1961; (рос.)
- Кино-Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.516—517; (рос.)
- Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.360—374; (рос.)
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.906;
- Раззаков Ф. Популярная знциклопедия звезд. М., 2000. — С599—606; (рос.)
- Раззаков Ф. Актерьі всех поколений. М., 2000. — С.62—72. (рос.)
|
