Географія Білорусі
Білорусь — держава у східній Європі, що утворилася внаслідок розпаду СРСР у 1991 році. Межує на заході з Польщею, на північному заході — з Литвою і Латвією, на сході і північному сході — з Росією, на півдні — з Україною. Площа території: загальна — 207 600 км². Довжина з півночі на південь — 560 км (350 миль), зі сходу на захід — 650 км (460 миль).
Назва[ред. | ред. код]
Етимологія назви країни Білорусь, Біла Русь (біл. Беларусь) пов'язана із стародавньою назвою однієї з областей Великого Князівства Литовського (поряд з Чорною та Червоною). Кольори в монгольській і татарській культурі, яка можливо вплинула на назву цієї землі, відповідають сторонам світу (чорний або синій — північ, червоний — південь, білий — захід, зелений — схід й жовтий — центр). Існують і менш імовірні гіпотези про так звану Балтську Русь (балтськими мовами балт означає білий) і Білу у сенсі вільну від монголо-татарської навали.
Розташування[ред. | ред. код]
Межує на заході з Польщею (605 км), на північному заході — з Литвою (502 км) і Латвією (141 км), на сході і північному сході — з Росією (959 км), на півдні — з Україною (891 км).
Крайні пункти[ред. | ред. код]
Геологія[ред. | ред. код]
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Рельєф[ред. | ред. код]
Велика частина території країни — рівнинна, із численними слідами льодовикової діяльності. На північному-заході — система моренних пасом (Свенцянська, Браславьська й Освейська височини), які є частинами Балтійського моренного пасма. Між моренними пасмами — заболочені низовини (Німанська, Полоцька та інші). Із заходу на схід простягається Білоруське пасмо (гора Дзержинська висота до 345 м — найвища точка Білорусі). На півдні — низинне Білоруське Полісся.
Найвища точка — гора Дзержинська у Мінській області (345 м над рівнем моря). Найнижча точка — долина Німану в Гродненській області (80-90 м над рівнем моря).
Клімат[ред. | ред. код]
Гідрографія[ред. | ред. код]
Річки[ред. | ред. код]
У Білорусі налічується близько 20 800 річок. Основні річки: Дніпро (із притоками Березина, Прип'ять, Сож), Західна Двіна, Німан (із притокою Няріс), Західний Буг.
Річкову мережу доповнюють штучні канали: Огінський, Августовський, Березинська водна система, Дніпровсько-Бузький (судноплавний). У 1971 році побудована Вілейсько-Мінська водна система.
Озера[ред. | ред. код]
У країні близько 10 780 озер. Найбільші озера: (Нароч (79,6 км²), Освейське (52,8 км²), Червоне (43,7 км²), Лукомльське (37,7 км²), Дрісвяти (44,8 км²) та ін.). Є водосховища (Вілейське (73,6 км²), Заславльське (31,1 км²), Чижовське, Комсомольське та інші).
Болота[ред. | ред. код]
Більше 1/3 території займають болота, головним чином розповсюджені у Поліссі. У державі розвинута меліоративна система осушення земель. На межі з Україною міститься найбільший у Європі комплекс перехідних і низинних боліт Ольманські болота.
Ґрунтові води[ред. | ред. код]
Ґрунти[ред. | ред. код]
Рослинність[ред. | ред. код]
Ліси займають 37% території країни. По своєму складу більшість з них мішані ліси. Майже 2/3 лісовкритої площі становлять хвойні породи (сосна, ялина); на півдні поширені дуб, граб, клен, ясен.
Тваринний світ[ред. | ред. код]
Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]
Охорона природи[ред. | ред. код]
На території Білорусі — частина Біловезької пущі, Березинський та Прип'ятський заповідники.
Фізико-географічне положення Білорусі[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Білорусі |
- Бєлорусский Посєйдон: Водоемы Беларуси (біл.), (рос.)
- Current Status of United Nations Romanization Systems for Geographical Names of Belarus [Архівовано 12 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Chernobyl data for Belarus [Архівовано 14 березня 2004 у Wayback Machine.]
- Java maps of Belarus for mobile phone
| |||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
