Географія Іраку

Географія Іраку
Географічне положення Іраку
Географічне положення
Континент	Азія
Регіон	Західна Азія
Координати	33°00′ пн. ш. 44°00′ сх. д. / 33.000° пн. ш. 44.000° сх. д. / 33.000; 44.000
Територія
Площа	438 317 км² (59-те)
• суходіл	98,8 %
• води	1,2 %
Морське узбережжя	58 км
Державний кордон	3809 км
Рельєф
Тип	рівнинний, на півночі гори
Найвища точка	гора Чиха-Дар (3611 м)
Найнижча точка	Перська затока (0 м)
Клімат
Тип	субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Тигр (1418 км)
Найбільше озеро	вдсх. Тартар (2500 км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, вуглеводні, фосфати, сірка
Стихійні лиха	пилові й піщані бурі, повіді
Екологічні проблеми	осушення водно-болотних угідь, зменшення біорізноманіття, спустелювання

Ірак — західноазійська країна, що знаходиться південному заході континенту . Загальна площа країни 438 317 км² (59-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 437 367 км², а на поверхню внутрішніх вод — 950 км²^[1]. Площа країни дорівнює ¾ площі території України .

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Ірак, Ірак (араб. العراق, جمهورية العـراق‎ — Джумухір'ят ель-Ірак; курд. عێراق, كۆماريى عێراق — Комар-і-Ерак)^[2]. Назва країни походить від назви давньго шумерського міста Урук і вказує на древність історії країни. За іншою версією з давньоєврейського «урук», що означає між річками, оскільки країна лежить між ріками Тигр і Євфрат. Після арабського завоювання країни у VII-VIII століттях назва була переосмислена згідно співзвучного арабського слова «ірак» — берег^[3]. Антична назва країни — Месопотамія, що перекладається з давньогрецької як «месо» — між чимось, «потамос» — річка, тобто Межиріччя^[3].

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Ірак — західноазійська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Туреччиною (спільний кордон — 367 км), на сході — з Іраном (1599 км), на півдні — з Кувейтом (254 км) і Саудівською Аравією (811 км), на заході — з Йорданією (179 км) і Сирією (599 км). Загальна довжина державного кордону — 3809 км^[1]. Ірак на півдні має вихід до вод Перської затоки Індійського океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 58 км^[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Континентальний шельф — не визначений^[6][1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Час у Іракі: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)^[7].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Іраку багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, фосфати, сірку^[8].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Середні висоти — 312 м; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — гора Чиха-Дар (3611 м). Більшу частину території Іраку займає Месопотамська низовина. На заході розташоване Сирійсько-Аравійське плоскогір'я висоти до 900 м, на півночі — гірські хребти Вірменського та Іранського нагір'їв звисотами 2000-3000 м.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Територія Іраку переважно лежить у субтропічному кліматичному поясі, окрім крайнього півдня, який лежить у тропічному^[9]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною^[10]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу^[10]. На півдні Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри^[10].

Ірак є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 89,86 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 35,25 тис. км² зрошуваних земель^[1].

Річки[ред. | ред. код]

Річки країни належать басейну Перської затоки Індійського океану. Територією Іраку протікають дві найбільші річки Азії: Тигр та Євфрат, які зливаючись в нижній течії, утворюють рукав Шатт-ель-Араб.

Озера[ред. | ред. код]

Болота[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Рослинність[ред. | ред. код]

Земельні ресурси Іраку (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 18,1 %,
  • орні землі — 8,4 %,
  • багаторічні насадження — 0,5 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 9,2 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 1,9 %;
• інше — 80 %^[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області; гори півнчного сходу — до Середземноморської провінції цієї підобласті^[10].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Ірак є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару^[1].

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD)^[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові й піщані бурі; повіді^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• урядова програма з осушення водно-болотних угідь в нижній течії Тигру й Євфрату загрожує знищенням місцевих біотопів, зменшенню біорізноманіття, змінює традиційний уклад життя місцевих болотних арабів;
• недостатні запаси питної води;
• спільний розвиток разом з Туреччиною водної системи Тигру і Євфрату;
• забруднення повітря і вод;
• деградацію земель (засолення) і ерозію ґрунтів;
• спустелювання.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Іраку можна розділити на 4 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом:

• Гірська північ і північний схід.
• Верхня Месопотамія. Рівнина Джазіра.
• Нижня Месопотамія. Алювіальні рівнини межиріччя Тигру і Євфрату.
• Пустельне плато. Сирійська пустеля південного заходу та Аравійська півдня.

Див. також[ред. | ред. код]

• Західна Азія

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Ірак // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською[ред. | ред. код]

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською[ред. | ред. код]

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Ірак // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Іраку

• Вікісховище : Атлас Іраку.
• Карти Іраку : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Iraq : [англ.] : [арх. 29 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Ірак : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Іраку.

п о р Ірак у темах Азартні ігри Герб Прапор Гімн Державний лад Конституція Парламент Адміністративний поділ Географія Міста Столиця Населення Мови Історія Економіка Валюта Культура • Релігія Кінематограф Література Музика Права людини Свята Спорт Освіта Наука Транспорт Туризм Уряд Пошта (історія та марки) Інтернет Збройні сили Зовнішня політика Портал «Ірак»