Генрик Мельцер-Щавіньський
Генрик Мельцер-Щавіньський | |
---|---|
![]() | |
Народився | 21 вересня 1869[1][3] або 25 липня 1869[4][5][6] ![]() Каліш, Королівство Польське, Російська імперія або Marcelind, Варшава, Російська імперія[4][5][6] ![]() |
Помер | 18 квітня 1928[1][2][3] (58 років) ![]() Варшава, Польська Республіка ![]() |
Поховання | Повонзківський цвинтар ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Діяльність | піаніст, диригент, композитор, музичний педагог ![]() |
Alma mater | Музичний університет Фридерика Шопена ![]() |
Відомі учні | Адам Тадеуш Венявський і Helena Ottawowad ![]() |
Знання мов | польська ![]() |
Заклад | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка і Музичний університет Фридерика Шопена ![]() |
Жанр | симфонія ![]() |
Нагороди | |
Генрик Мельцер-Щавінський (Henryk Melcer-Szczawiński, 21 вересня 1869, Каліш — 28 квітня 1928, Варшава) — польський композитор, піаніст, диригент і музичний педагог.
Закінчив Варшавську консерваторію (клас фортепіано Рудольфа Штробля і клас композиції Зиґмунта Носковського) і Варшавський університет як математик, в 1892—1894 рр. удосконалював свою майстерність під керівництвом Теодора Лешетицького у Відні. У 1895 р в Берліні на конкурсі імені Антона Рубінштейна отримав першу премію як композитор. Викладав в консерваторіях Гельсінгфорса (1896), Львова (1896—1899), Лодзі (1899—1903), Відня (1903—1906), Варшави (1918—1927, з 1922 директор) — його учнями в різний час були Селім Пальмґрен , Мечислав Хоршовський, Олександр Тансман. У 1908—1909 рр. очолював Варшавський філармонічний оркестр. У 1921 був одним з організаторів першого з'їзду музикантів незалежної Польщі.
Серед творів — симфонія, опера «Марія» (1904), музика до трагедії Станіслава Виспянського «Протесилай і Лаодамія» (1902), два фортепіанні концерти, фортепіанне тріо, скрипкова соната та ін.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б в Musicalics
- ↑ а б A Dictionary of Music and Musicians — OUP, 1878.
- ↑ а б Die Musik in Geschichte und Gegenwart — 1 — Deutschland: Bärenreiter-Verlag, 1949. — Vol. Bd. 1. Aachen-Blumner., Bd. 2. Boccherini-Da Ponte., Bd. 3. Daquin-Fechner., Bd. 4. Fede-Gesangspädagogik., Bd. 5. Gesellschaften-Hayne., Bd. 6. Head-Jenny., Bd. 7. Jensen-Kyrie., Bd. 8. Laaff-Mejtus., Bd. 9. Mel-Onslow., Bd. 10. Oper-Rappresentazione., Bd. 11. Rasch-Schnyder von Wartensee., Bd. 12. Schoberlechner-symphonische Dichtung., Bd. 13. Syrinx-Volksgesang, Volksmusik und Volkstanz., Bd. 14. Vollerthun-Zyganow., Bd. 15. Supplement, Aachen-Dyson., Bd. 16. Supplement, Earsden-Zweibrücken., Bd. 17. Register.
- ↑ а б Culture.pl — 2001.
- Мельцер-Щавіньський Генрик // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 369.