Гендерна варіативність

Гендерна неконформість (варіативність) — це поведінка або самовираження людини, що не відповідає гендерним ролям та стереотипам: маскулінним або фемінним. Термін гендерна варіативність використовується у психології[1] та психіатрії,[2] антропології,[3] гендерних дослідженнях та у правозахисті[4]. Він охоплює широкий спектр понять, таких як буч і фем, томбой, травесті, дреґ-квін, гіджра, транссексуальність тощо.

Людей, що представляють гендерну варіативність, називають гендерно-неконфорними, гендерно-різноманітними, гендерно-атиповими або гендерквірами[5].

Трансгендерні люди можуть сприйматися або сприймати себе як гендерно-неконформні до переходу, але після можуть сприйматися як такі, що відповідають гендерним нормам. Інтерсексуальні люди теж можуть проявляти гендерну варіативність.

Дитяча гендерна неконформність[ред. | ред. код]

Гендерна неконформність у дітей до пубертатного віку є досить поширеною. Зокрема, діти можуть висловлювати бажання носити одяг протилежної статі, відмовлятися від діяльності, яка вважається типовою або підходящою для їх статі, прагнуть заводити друзів чи подруг протилежної статі[6]. Велика кількість дітей в той чи інший момент може демонструвати гендерно неконформну поведінку, як-от:

  • дитина багаторазово заявляє про (чи наполягає на) власну приналежність до протилежної статі;
  • діти обирають одягатися в одяг або симулювати стиль одягу, стереотипний для протилежної;
  • у рольових іграх та фантазіях сильна і стійка перевага ролей, властивих протилежній статі;
  • сильне бажання брати участь в іграх і заняттях, типових для протилежної статі;
  • дитина помітно частіше воліє гратися з дітьми протилежної статі.[7][8]

Гендерна неконформність і добробут[ред. | ред. код]

За деякими дослідженнями, багато хто з гомосексуальних і бісексуальних людей в дитинстві були гендерно-неконформними[9]. При цьому багато вчених вказують, що з цього неможливо зробити висновок про те, що гендерна неконформність в дитячому віці безпосередньо пов'язана з формуванням гомосексуальної або бісексуальної орієнтації, оскільки дорослі можуть по-іншому пояснювати свої спогади, тим самим знаходячи корені власної ідентичності. Так, гетеросексуальні чоловіки схильні применшувати свою гендерну неконформність в дитинстві, інтерпретуючи свою дитячу поведінку як прояви чутливості або художніх здібностей. Нещодавнє дослідження виявило, що як гетеро-, так і гомосексуальні люди, що не виражалися у суспільстві, частіше відчувають фізичний, статевий і психологічний тиск[10].

На думку сучасних вчених, важлива задача батьків і психологів при роботі з гендерно-варіативними дітьми — створення максимально комфортних і безпечних умов, в яких вони зможуть вивчити свою ідентичність і знайти підходящі форми гендерного самовираження[11][12].

Нетипові гендерні ролі[ред. | ред. код]

Нетипова гендерна роль — це гендерна роль, яка включає гендерно-типовані види поведінки, які не пов'язані з культурною нормою. Гендерні стереотипи є соціально визначеною моделлю, яка містить культурні переконання про те, якими повинні бути люди різної статі. Тобто те, чого суспільство очікує від жінки чи чоловіка: як виглядати, як поводитися та як думати. Гендерні стереотипи досить часто базуються на гендерних нормах. Прикладами таких ролей є:

  • Домогосподар (Stay-at-home dad, househusband) — це чоловіки, які залишаються вдома і доглядають за будинком і дітьми, поки їх партнерка заробляє гроші. За словами Сема Робертса з New York Times, в 1970 4 % американських чоловіків заробляли менше за своїх дружин. Національне громадське радіо повідомило, що до 2015 року цей відсоток зріс до 38 %[13].
  • Метросексуал
  • Андрогін
  • Кросдресер(-ка) (Crossdresser) — людина, яка одягається в одяг і наближається до зовнішнього вигляду людей протилежної статі, публічно або тільки наодинці, не проголошуючи себе людиною іншої статі.
  • Гіджра (Hijra) — каста в Індії, куди належать люди (іноді кастровані), чия анатомія в більшості випадків ідентифікована як чоловіча (рідше жіноча або інтерсексуальна), але чия ідентичність не є ні чоловічою, ні жіночою, чия гендерна роль включає носіння одягу протилежної статі[14].

Одяг[ред. | ред. код]

Серед дорослих носіння жіночого одягу чоловіками часто соціально-стигматизоване і фетишизоване, або вважається сексуально ненормальним. Проте кросдресинг може бути формою гендерного вираження і не обов'язково пов'язаний з еротичною діяльністю, а також не свідчить про сексуальну орієнтацію.[15] Інші гендерно неконформні чоловіки вважають за краще просто модифікувати та стилізувати чоловічий одяг як вираз свого інтересу до зовнішнього вигляду та моди.

Гендерно-позитивна практика[ред. | ред. код]

Гендерно-позитивна практика визнає та підтримує унікальну гендерну самоідентифікацію та вираження людини. Гендерно-позитивна практика все ширше застосовується в психічному та фізичному полі у відповідь на дослідження, які показують, що клінічна практика примусу людей приймати певну гендерну роль може призводити до психологічної шкоди.[16] У 2015 році Американська психологічна асоціація опублікувала рекомендації щодо гендерно-позитивної практики для персоналу клінік, що працює з трансгендерними та гендерно-нетиповими людьми. Попередні дослідження щодо гендерно-позитивних практик у медичних та психологічних установах показали насамперед позитивні результати лікування.[17]

Дослідження показали, що молодь, яка отримує підтримку з боку батьків, має краще психічне здоров'я, ніж їхні однолітки, які цього не мають.[18]

Гендерно-позитивна практика підкреслює гендерне здоров'я — здатність людини ідентифікувати та виражати гендер(и), в яких вона відчуває себе найбільш комфортно, не боячись відхилень.[19] Гендерно-позитивну практику формують наступні припущення:[20]

  • гендерна дисперсія не є психологічним розладом або психічним захворюванням;
  • зовнішні вирази гендеру відрізняються в різних культурах;
  • вирази гендеру різноманітні і не можуть бути бінарними;
  • гендерний розвиток залежить від біологічних і культурних факторів;
  • якщо виникає патологія, то частіше це відбувається через культурні реакції, а не особистісні особливості.

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Lynne Carroll, Paula J. Gilroy, Jo Ryan (2002), Counseling Transgendered, Transsexual, and Gender-Variant Clients, Journal of Counseling & Development, Volume 80, Number 2, Spring 2002, pp. 131—139.
  2. .Arlene Istar Lev, (2004) Transgender Emergence: Therapeutic Guidelines for Working With Gender-Variant People and Their Families. Haworth Press.
  3. Nanda S. Gender Diversity: Crosscultural Variations / 2nd Edition. — Waveland Press, 2014. — 147 p. -----Nanda, Serena (2000). Gender diversity: crosscultural variations. Prospect Heights, Ill.: Waveland Press, Inc. ISBN 978-1577660743. OCLC 43190536
  4. Transrespect Versus Transphobia Worldwide. A Comparative Review of the Human-Rights Situation of Gender-Variant / Trans People (https://transrespect.org/en/tvt-publication-series/ [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.])
  5. .Haldeman, Douglas C. (2000-01-01). «Gender Atypical Youth: Clinical and Social Issues». School Psychology Review. 29 (2): 192—200.
  6. Кон И. С. В поисках себя // Лики и маски однополой любви: Лунный свет на заре. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : ACT, 2003. — 576 с.
  7. Бондарчук Я. Актуальність трансгендеру // Гендер та філософія. Гендер та культурологія. —  2013 — 18-24 с.
  8. Трансгендерность у детей и подростков [Електронний ресурс]. — Режим доступу до статті: http://narrlibrus.wordpress.com/2009/02/11/esben-esther/ [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.].
  9. Friedman, RC. Sexual Orientation and Psychodynamic Psychotherapy Sexual Science and Clinical Practice. — Columbia University Press, 2008. — P. 53–7.
  10. «Andrea L. Roberts, Margaret Rosario, Heather L. Corliss, Karestan C. Koenen and S.Bryn Austin»"Childhood Gender Nonconformity: A Risk Indicator for Child Abuse and Posttraumatic Stress in Youth", Pediatrics Official Journal of the American Acamedy of Pediatrics, February 2012.
  11. Baumeister, Roy F. Social Psychology and Human Sexuality: Essential Readings. — Psychology Press, 2001.
  12. Crawford, Nicole (2003). «Understanding children's atypical gender behavior». American Psychological Association.
  13. «What Happens When Wives Earn More Than Husbands».National Public Radio. February 8, 2015. Retrieved April 25, 2016.
  14. Stephen O. Murray (2002). Homosexualities. University of Chicago Press. p. 278.
  15. Альянс гей-лесбійок проти наклепу. GLAAD Media Reference Guide, 8-е видання. Трансгендерний глосарій термінів " [Архівовано 5 листопада 2010 у Wayback Machine.], " GLAAD ", США, травень 2010 року.
  16. Bryant, Karl (September 2006). «Making gender identity disorder of childhood: Historical lessons for contemporary debates». Sexuality Research and Social Policy. 3 (3): 23–39. doi:10.1525/srsp.2006.3.3.23.
  17. American Psychological Association (2015). «Guidelines for psychological practice with transgender and gender nonconforming people». American Psychologist. 70 (9): 832—864. doi:10.1037/a0039906. PMID 26653312.
  18. Ryan, Caitlin; Russell, Stephen T.; Huebner, David; Diaz, Rafael; Sanchez, Jorge (November 2010). «Family Acceptance in Adolescence and the Health of LGBT Young Adults». Journal of Child and Adolescent Psychiatric Nursing. 23 (4): 205—213. doi:10.1111/j.1744-6171.2010.00246.x. PMID 21073595.
  19. Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235.
  20. Hidalgo, Marco A.; Ehrensaft, Diane; Tishelman, Amy C.; Clark, Leslie F.; Garofalo, Robert; Rosenthal, Stephen M.; Spack, Norman P.; Olson, Johanna (2013). «The Gender Affirmative Model: What We Know and What We Aim to Learn». Human Development. 56 (5): 285—290. doi:10.1159/000355235