Гельмут фон Руктешелль

Гельмут фон Руктешелль
нім. Hellmuth von Ruckteschell
Народився 28 березня 1890(1890-03-28)
Гамбург-Айльбек, Вандсбек, Гамбург, Німецька імперія
Помер 24 вересня 1948(1948-09-24) (58 років)
Гамбург-Фульсбюттель, Гамбург-Північ, Гамбург, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність підводник
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Капітан-цур-зее
Рід Ruckteschell familyd
Батько Nikolai Karl Sergius von Ruckteschelld
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Бремен)
Ганзейський хрест (Бремен)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Священного скарбу 3 класу
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Гельмут фон Руктешелль (нім. Hellmuth von Ruckteschell; 23 березня 1890, Гамбург14 червня 1948, Гамбург) — німецький офіцер, капітан-цур-зее крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

В січні 1909 року поступив на службу в кайзерліхмаріне. Учасник Першої світової війни. 2 березня 1916 року перейшов у підводний флот, спочатку служив вахтовим офіцером на підводних човнах U 3 і U 57. З 1 вересня 1917 по 30 березня 1918 року — командир UB 34, з 23 березня по 11 листопада 1918 року — U 54. Всього за час бойових дій потопив 21 корабель загальною водотоннажністю 27 275 брт, захопив як приз 1 корабель (185 брт) і пошкодив 2 кораблі (7 621 брт). 24 листопада 1919 року демобілізований.

В 1939 році знову поступив на флот, з 5 вересня по 28 грудня 1939 року служив у Бремені. З 28 грудня 1939 року — командир мінного загороджувача «Кобра». З 16 січня по листопад 1940 року — командир допоміжного крейсера «Віддер», на якому протягом 180-денного плавання потопив 10 торгових суден ворога (56 644 брт). З 17 вересня 1941 року — командир допоміжного крейсера «Міхель». До березня 1943 року потопив 14 кораблів (94 363 брт; без врахування призових кораблів). 2 березня 1943 року «Міхель» прибув у Кобе. З 3 березня 1943 року — військово-морський аташе в Токіо. Після закінчення Другої світової війни заарештований британською владою в Пейпінгу (Китай). 5 травня 1947 року постав перед судом Британського військового трибуналу в Гамбурзі. 21 травня засуджений до 10 років позбавлення волі. Помер в ув'язненні.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.144-145 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Manfred Dörr: Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine, Band 2: L-Z, Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2498-0, S. 185-187
  • James Revell Carr: „13 Millionen Tonnen, 2500 Schiffe, 50000 Leben“, mareverlag 2004

Посилання[ред. | ред. код]