Гвальфіордський тунель
| Гвальфіордський тунель | |
 | |
| Країна |  Ісландія |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Мосфельсбаїр Хвалфьордарсвейт |
| Оператор | Vegagerðind |
| Дата офіційного відкриття | 1 липня 1998 |
| Проходить над/під | Хваль-фіорд |
| Несе на собі | Кільцева дорога |
| Оплата | 0 kr |
| Довжина або відстань | 5770 м |
 | |
 Гвальфіордський тунель у Вікісховищі | |
Координати: 64°18′34″ пн. ш. 21°54′14″ зх. д. / 64.30972200002777583° пн. ш. 21.90388900002777817° зх. д.
Гвальфіордський тунель (ісл. Hvalfjarðargöng) — підводний автомобільний тунель, прокладений під Гваль-фіордом на заході Ісландії. Є частиною кільцевої дороги Грінгвегюр 1. З вересня 2018 року проїзд тунелем безкоштовний.
Опис[ред. | ред. код]
Розташований за 25 км на захід від Рейк'явіка, між регіонами Вестурланд та Гевюдборгарсвайдід [1], тунель був відкритий для руху 11 липня 1998 року. Його загальна довжина 5770 м, з яких 3750 м знаходяться під водою, а глибина сягає 165 м нижче за рівень моря. Тунель виритий глибоко в скельній породі під дном Гваль-фіорду. Через тунель проходить ділянка кільцевої дороги Грінгвегюр, найважливішої дороги в країні [2].
Південна ділянка має поздовжній ухил від 4 до 7%, північна ділянка – 8,1%. Тунель складається з однієї галереї, рух здійснюється по двох смугах шириною 4 м у кожну сторону, але з північного боку є додаткова, третя, смуга для підйому [3]. Що 500 метрів є ніші для аварійної зупинки чи повороту. Робота тунелю не залежить від погодних умов і вона завжди відкрита для проїзду. Пішоходи та велосипедисти в тунель не допускаються [2].
Тунель зменшив відстань від Рейк'явіка до західної та північної частин острова на 45 кім і скоротив час проїзду через фіорд до 7 хвилин замість години [4].
Гвальфіордський тунель - єдиний тунель в Ісландії, що фінансувався, будувався та експлуатувався компанією Spölur, і був єдиним тунелем, де стягувалась плата за проїзд (з 28 вересня 2018 року проїзд у тунелі безкоштовний). Спочатку передбачалося, що потрібно 20 років, щоб компанія окупила вартість будівництва тунелю, але трафік виявився значно вищим, ніж спочатку планувалося, тунель окупив себе раніше і був переданий державі. Обсяг руху в тунелі настільки великий, що компанія Spölur запропонувала побудувати новий тунель поруч із існуючим, тому що рух досягає порогового значення, встановленого європейськими правилами (8000 автомобілів на день), при перевищенні якого рух у протилежних напрямках має бути розділений [4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hans H. Hansen. Íslandsatlas 1:100 000 / Rits. og framl. Örn Sigurðsson. — 5. útg. — Reykjavík : Mál og menning, 2015. — С. 53. — 1000 прим. — ISBN ISBN 978-9979-3-3494-1.
- ↑ а б Steindór Steindórsson. Vegahandbókin 2020 / Vegahandbókin ehf. — Reykjavík: Þríbrot ehf, 2020. — P. 340.
- ↑ HVALFJORDUR Tunnel. verkis.com (англ.). Reykjavik: Verkis. Архів оригіналу за 23 листопада 2011. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ а б María Sigrún Hilmarsdóttir (6 червня 2016). Stóraukin umferð um göngin. RÚV (ісл.). Reykjavík: The Icelandic National Broadcasting Service. Процитовано 6 квітня 2021.
|
