Гаррі Гопкінс
| Гаррі Гопкінс | |
|---|---|
| англ. Harry Hopkins | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Harry Lloyd Hopkins |
| Народився | 17 серпня 1890[1][2][…] Су-Сіті, Айова, США[4] |
| Помер | 29 січня 1946[1][2][…] (55 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4] ·рак шлунка |
| Поховання | Hazelwood Cemeteryd |
| Країна | .svg){kind=small} США |
| Місце проживання | Kennedy-Warren Apartment Buildingd[5] |
| Діяльність | політик, дипломат, письменник-документаліст |
| Alma mater | Гріннелльський коледжd |
| Знання мов | англійська[6] |
| Посада | Міністр торгівлі США |
| Партія | Демократична партія США |
| Батько | David Aldona "Al" Hopkinsd[7] |
| Мати | Anna Mary Hopkinsd[7] |
Гаррі Ллойд Гопкінс (англ. Harry Lloyd Hopkins; 17 серпня 1890, Су-Сіті, Айова — 29 січня 1946, Нью-Йорк) — американський державний і політичний діяч, Міністр в уряді Франкліна Рузвельта.
Біографія[ред. | ред. код]
Гопкінс народився у небагатій родині, що постійно подорожувала Сполученими Штатами.
Батько його, Девід Гопкінс, змінив безліч професій — він був лимарем, комівояжером, золотошукачем, крамарем і т.ін. Він був майстром гри у кеглі, з чого мав пристойний додатковий заробіток. Батько народився у Бангорі, штат Мен. Після Громадянської війни його сім'я переїхала на захід. Коли він був золотошукачем у Південній Дакоті, то познайомився там і одружився із Анною Пікетт, шкільною вчителькою. Родом вона була із Гамільтона, що у провінції Онтаріо в Канаді.
Мати виховувала дітей у суворих традиціях методистської церкви.
Освіту Гопкінс отримав у Гріннеллському коледжі (штат Айова).
Після закінчення коледжу працював в Нью-Йорку у різних благодійних організаціях. У 1913–1924 роках керує відділом в Асоціації щодо поліпшення умов життя бідних. У 1924–1932 — голова ради директорів Нью-Йоркської асоціації з питань туберкульозу та охорони здоров'я. З 1932 року очолює створену Франклін Д.Рузвельтом (тоді-губернатором Нью-Йорка) Тимчасову надзвичайну організацію допомоги (ТЕРА).
Велика депресія[ред. | ред. код]
Після обрання Франкліна Д.Рузвельта президентом США був запрошений ним на роботу в Вашингтон. З 22 травня 1933 року Гопкінс очолював Федеральну надзвичайну організацію допомоги (Фера), що забезпечувала громадськими роботами в умовах кризи мільйони американців, внаслідок того, що безробіття під час світового кризи 1929–33 років досягла катастрофічних розмірів.
Згодом керує Адміністрацією із забезпечення роботою (ВПА). Програми, розробником і керівником яких був Гопкінс, з'явилися найбільшими в історії США програмами по створенню нових робочих місць і боротьби з бідністю. Так, між 1933 і 1938 роками під його керівництвом було створено 8 мільйонів робочих місць. З урахуванням членів сімей зайнятих на державних роботах, поліпшити внаслідок цього свої умови життя змогли від 25 до 30 мільйонів американців.
Згідно з проектам ВПА, під керівництвом Гопкінса, було побудовано 2500 шпиталів і лікарень, 125 110 громадських будівель, 124 031 мостів, 1000 аеродромів, прокладено і відремонтовано 1047823 кілометрів доріг. Задані роботи охоплювали найрізноманітніші галузі та обсяги — від згрібання листя у парках до модернізації баз ВМС. Гопкінс дотримувався лівих політичних поглядів, унаслідок чого неодноразово звинувачувався американськими консерваторами, в тому числі і з «рідної» Демократичної партії, в симпатії до комуністів.
З 1938 по 1940 Гопкінс займав посаду міністра торгівлі США. Він пішов у відставку з офіційних постів в 1940 році за станом здоров'я (ще в 1937 році йому була проведена операція з видалення частини шлунка внаслідок захворювання на рак). Тим не менше залишався в «штабі» Рузвельта його найближчим помічником, будучи одним з найвпливовіших людей «ери Рузвельта».
Представник Президента[ред. | ред. код]
Гопкінс брав участь у розробці закону про ленд-ліз, а також у дипломатичних переговорах із союзниками після вступу США у Другу світову війну. Від липня 1941 року Гаррі Гопкінс, як представник американського уряду і особисто президента Рузвельта, неодноразово відвідував Москву, де вів переговори зі Сталіним, Молотовим та іншими радянськими керівниками.
Вперше прибув до СРСР 30 липня 1941 для з'ясування позиції Москви з приводу необхідних військових поставок, а також для з'ясування намірів СРСР з приводу участі у війні. Доставлене Гопкінс послання американської адміністрації обіцяло підтримку США в постачанні озброєнь для Москви, а також пропозицію про скликання тристоронньої конференції (США, СРСР та Велика Британія), на якій би були обговорені позиції трьох сторін і театри воєнних дій. Для Сталіна головна мета полягала у відкритті другого фронту, але він підтримав пропозицію американської допомоги, в тому числі на радянсько-німецькому фронті.
Гопкінс дав позитивний звіт про переговори зі Сталіним, доповівши, що Радянський Союз готовий боротися до переможного кінця. 2 серпня 1941 між СРСР і США відбувся обмін нотами: Вашингтон заявив про готовність надати всіляке економічне сприяння СРСР. Проте підписання Атлантичної хартії між США і Великою Британією послабило впевненість СРСР в підтримці союзників, до того ж становище СРСР ставало все більш катастрофічним на Східному фронті.
Гопкінс — член американської делегації на конференціях в Касабланці, в Каїрі, Тегерані, Ялті та ін.
Проект «Венона» і закиди в роботі на СРСР[ред. | ред. код]
На думку деяких дослідників, Гаррі Гопкінс згадується в таємних телеграмах або під кодовим ім'ям «19», або «Заступник».
Особа агента з кодом «19» остаточно не встановлена. На думку британського дослідника Найджела Веста, це був президент чехословацького уряду в еміграції Едвард Бенеш.[8] Натомість, військовий історик Едуард Марк[9] та американські дослідники Герберт Ромерштайн та Ерік Брейндель дійшли висновку, що це був помічник Рузвельта — Гаррі Гопкінс.[10] Проте, на думку американських дослідників Джона Ерла Хейнес та Гарві Клєра, агентом «19» міг бути хтось зі складу британської делегації на Вашингтонську конференцію 1943 року.[11] Понад те, вони стверджують про відсутність будь-яких свідчень в інших архівах того, що Гопкінс був таємним агентом, а уривок повідомлення про агента «19» не називає його шпигуном.[12] Однак, архівіст КДБ і перебіжчик Василь Мітрохін стверджував, що Гопкінс був радянським агентом.[13] За словами перебіжчика з КДБ Олега Гордієвського резидент КДБ Ісхак Ахмеров називав Гопкінса «найважливішим серед всіх радянських агентів у Сполучених Штатах часів Війни.»[14] Майор Джордж Рейсі Джордан, спираючись на спостереження за роллю Гопкінса в проекті «Ленд-Ліз» називає його шпигуном[15]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в The Biographical Dictionary of Iowa — University of Iowa Press, 2008. — ISBN 978-1-58729-685-7
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118774913 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ National Register of Historic Places nomination form — С. 11.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Geni.com — 2006.
- ↑ Nigel West, Venona, największa tajemnica zimnej wojny, Warszawa 2006, p.138.
- ↑ Eduard Mark. «Venona's Source 19 and the Trident Conference of May 1943: Diplomacy or Espionage?». Intelligence and National Security. London, Summer 1998, pp. 1-31
- ↑ Romerstein, Herbert and Breindel, Eric (2000). The Venona Secrets: Exposing Soviet Espionage and America's Traitors. Regnery Publishing. с. 214. ISBN 0-89526-275-4.
- ↑ Haynes, John Earl and Klehr, Harvey (1999). Venona: Decoding Soviet Espionage in America. Yale University Press. с. 205–206. ISBN 0-300-07771-8.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 8 червня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ "The Sword and the Shield: The Mitrokhin Archive and the Secret History of the KGB, " by Vasily Mitrokhin and Christopher Andrew.
- ↑ "KGB: The Inside Story of Its Foreign Operations from Lenin to Gorbachev, " by Oleg Gordievsky and Christopher Andrew.
- ↑ From Major Jordan's Diaries by George Racey Jordon and Richard L. Stokes.
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Головченко. Гопкінс Гаррі Ллойд // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Роберт Шервуд. Рузвельт и Гопкинс глазами очевидца. тт. 1-2, — М., 1958.
- Evans, M. Stanton (Medford Stanton); Rommerstein, Herbert. (2012). Stalin's secret agents : the subversion of Roosevelt's governmen. New York: Threshold Editions. ISBN 978-1-4391-4768-9.
- West, Diana. American betrayal : the secret assault on our nation's characte. ISBN 978-0-312-63078-2.
Див. також[ред. | ред. код]
|
