Ганна Еберг

Ганна Еберг
швед. Hanna Öberg
Загальна інформація
Громадянство  Швеція
Народження 2 листопада 1995(1995-11-02)[1] (28 років)
Кіруна, Норрботтен, Швеція[2][3]
Alma mater Mid Sweden Universityd
Вебсторінка hanna-oberg.se
Спорт
Вид спорту біатлон
Участь і здобутки
CMNS: Ганна Еберг у Вікісховищі
Нагороди
Олімпіади
Золото Пхьончхан 2018 індивідуальна гонка 15 км
Золото Пекін 2022 естафета 4х6 км
Срібло Пхьончхан 2018 естафета 4х6 км
Чемпіонати світу
Золото Естерсунд 2019 індивідуальна гонка 15 км
Золото Обергоф 2023 індивідуальна гонка 15 км
Срібло Естерсунд 2019 естафета 4х6 км
Срібло Поклюка 2021 індивідуальна гонка 15 км
Срібло Обергоф 2023 спринт 7,5 км
Бронза Естерсунд 2019 одиночна змішана естафета
Бронза Антерсельва 2020 масстарт 12,5 км
Бронза Поклюка 2021 змішана естафета
Бронза Поклюка 2021 одиночна змішана естафета

Ганна Еберг (швед. Hanna Öberg; нар. 2 листопада 1995(19951102), Кіруна) — шведська біатлоністка, олімпійська чемпіонка, чемпіонка світу. Старша сестра біатлоністки Ельвіри Еберг.

Золоту олімпійську медаль та звання олімпійської чемпіонки Еберг здобула на Пхьончханській олімпіаді 2018 року в індивідуальній гонці[4]. На тій же Олімпіаді вона у складі збірної Швеції виборола срібло в естафеті 4х6 км.

Чемпіонкою світу вона стала на світовій першості 2019 року, що проходила в Естерсунді, в індивідуальній гонці на 15 км. Ще дві медалі, срібну та бронзову, вона здобула в складі естафетних команд.

За підсумками сезону 2018—2019 Еберг здобула малий кришталевий глобус у заліку масстартів.

Виступи на Олімпійських іграх[ред. | ред. код]

Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗМ
2018 Південна Корея Пхьончхан, Південна Корея 1 7 5 5 2 11
2022 КНР Пекін, Китай 16 19 18 25 1 4

Виступи на чемпіонатах світу[ред. | ред. код]

Рік Місце проведення Інд Спр Пр МС Ест ЗМ ОЗМ
2017 Австрія Гохфільцен, Австрія 55 40 49 6 6 Н/Д
2019 Швеція Естерсунд, Швеція 1 4 5 4 2 5 3
2020 Італія Антерсельва, Італія 4 18 4 3 5 11 4
2021 Словенія Поклюка, Словенія 2 10 13 7 5 3 3
2023 Німеччина Обергоф, Німеччина 1 2 12 9

Статистика кубка світу[ред. | ред. код]

У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.

  • Місця 1–3: кількість подіумів
  • Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
  • В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
  • Старти: кількість стартів
  • Естафета: включно зі змішаною
Місця Індивід. Спринт Персьют Мас-старт Естафета Разом
1 1 1 2

2 2 2

3 2 2 2 6

Чільна 10 3 5 5 6 19 38

В очках 5 12 11 6 19 53

Стартів 6 18 13 6 19 62

Станом на: Кінець сезону 2018/19

Подіуми на етапах кубків світу[ред. | ред. код]

Сезон Етап Вид гонки Місце
2019–20 Швеція Естерсунд Естафета 3-є
Одиночна змішана естафета 1-е
Австрія Гохфільцен Гонка-переслідування 2-е
Німеччина Обергоф Естафета 2-е
Німеччина Рупольдінг Спринт 2-е
Гонка-переслідування 3-є
Швеція Поклюка Індивідуальна гонка 2-е
Мас-старт 1-е
Італія Антерсельва Мас-старт 3-є
Чехія Нове Место Мас-старт 2-е
2020–21 Фінляндія Контіолахті Спринт 1-е
Фінляндія Контіолахті Спринт 1-е
Гонка-переслідування 3-є
Естафета 1-е
Австрія Гохфільцен Естафета 3-є
Австрія Гохфільцен Гонка-переслідування 2-е
Німеччина Обергоф Спринт 2-е
Одиночна змішана естафета 2-е
Німеччина Обергоф Мас-старт 3-є
Естафета 3-є
Італія Антерсельва Мас-старт 2-е
Словаччина Поклюка Індивідуальна гонка 2-е
Змішана естафета 3-є
Одиночна змішана естафета 3-є
Чехія Нове Место Естафета 1-е
2021–22 Швеція Естерсунд Спринт 1-е
Естафета 3-є
Австрія Гохфільцен Естафета 1-е
Франція Ле-Гран-Борнан Гонка-переслідування 3-є
Німеччина Обергоф Гонка-переслідування 2-е
Німеччина Рупольдінг Гонка-переслідування 3-є
КНР Пекін Естафета 1-е
Фінляндія Контіолахті Естафета 2-е
Естонія Отепяе Одиночна змішана естафета 2-е
2022–23 Фінляндія Контіолахті Індивідуальна гонка 1-е
Естафета 1-е
Австрія Гохфільцен Естафета 2-е
Італія Антерсельва Естафета 1-е
Німеччина Обергоф Спринт 2-е
Індивідуальна гонка 1-е


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Les-Sports.info
  2. BiathlonResults.com
  3. Національний олімпійський комітет Швеції — 1913.
  4. Women's individual results (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2018.