Гамага Віра Степанівна

Віра Степанівна Гамага
Ім'я при народженні	Віра Степанівна Баганич
Народилася	5 квітня 1937; смт Воловець Закарпатська область
Померла	22 березня 2018 (80 років)
Громадянство	Україна
Діяльність	співачка
Відома завдяки	співачка
У шлюбі з	Олександр Гамага
Діти	Тарас Гамага
	Заслужений артист України
	; ; ;

Віра Степанівна Гамага (до шлюбу Баганич; нар. 5 квітня 1937, смт Воловець, нині Закарпатська область — пом. 22 березня 2018^[1].) — українська співачка, фольклористка. Заслужена артистка України (2017)^[2]. Почесна громадянка Воловця.

Першою виконала пісню «Гей, пливе кача по Тисині» на професійній сцені у 1960-х роках^[3], а в 1972 році записала її на платівку фірми «Мелодія»^[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Віра Баганич народилася 5 квітня 1937 року в смт Воловець Закарпатської області найстаршою донькою у багатодітній сім'ї. З дитинства багато співала.

Першою вчителькою Віри Баганич була Катерина Петрівна Мадяр — керівниця хору, який працював при клубі Воловця, яка залучила її до концертної діяльності. У 16 років Віра Баганич здобула перемогу на Закарпатському обласному конкурсі народної самодіяльності. Нагороджена була дипломом І ступеня на Республіканському огляді-конкурсі самодіяльного мистецтва України, коли їй виповнилося 23 роки.

У 1961 році головний диригент Державного заслуженого Закарпатського народного хору Михайло Кречко запросив Віру Баганич до свого колективу, де вона відразу стала однією із провідних солісток^[5].

Разом із Закарпатським народним хором Віра Баганич концертувала по всьому СРСР та країнах Європи.

Віра Баганич здобула диригентську освіту.

Коли Михайло Кречко залишив колектив, новий керівник хору переглядає репертуарну політику: з ідеологічних міркувань закарпатську народну баладу витісняє піснями радянської тематики та російськими піснями. Це спричинило до творчого конфлікту. Віра Баганич перестає бути солісткою Закарпатського народного хору в 1979 році^[5].

У 1979–1995 роках Віра Баганич працювала у системі готелю «Інтурист-Закарпаття». У 1980–1990 роках Віра Баганич захопилася ідеєю записати та зберегти закарпатські народні пісні, старовинні балади свого роду і співочого верховинського краю. Разом із працівниками Воловецького районного будинку культури Марією Малильо та Іваном Щербеєм фіксує носіїв народної традиції на магнітофон, здійснює низку експедицій у села Тишів, Завадка, Розтока, Верхні Ворота та Кічерний Воловецького району.

У 2001 році Віра Баганич видала збірник «Співає Віра Баганич». До нього разом із Леонтієм Ленартом (цимбали) та Юрієм Філіпом (басоля) записала і видала у Києві однойменну аудіокасету. Після майже двадцятирічної перерви Віра Баганич повернулася в музичне мистецтво, відновила концертне життя. Вона виконувала закарпатські балади в Чехії, Словаччині, Польщі, Угорщині та Румунії.

У 2012 році Віра Баганич відзначена дипломом та грамотою V Всесвітніх бойківських фестин, стала членом творчого об'єднання «Письменники Бойківщини».^[6]

У 2017 році нагороджена почесною відзнакою Закарпатської обласної державної адміністрації.

22 березня 2018 року Віра Баганич пішла з життя^[7].

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік — Олександр Гамага, колишній артист капели бандуристів, соліст хору. Син — Тарас Гамага, актор Закарпатського обласного музично-драматичного театру.