Газойль

Паливо

Фізичні основи

Сонце · Сонячна радіація Фотосинтез · Рослини · Біомаса Гуміфікація · Скам'яніння Горіння

Викопне паливо

Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф

Природне невикопне паливо

Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава

Штучне паливо

Біопаливо · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива

Концепції

Енергетична біосировина

п о р

Газо́йль (англ. gasoil, нім. Gasölin, рос. газойль) — фракція нафти, застосовувана переважно як паливо для дизелів і як сировина для каталітичного крекінгу суміші вуглеводнів різної будови, переважно С₁₂—С₃₅, і домішок (головним чином сірко-, азот- і киснемістких) з межами википання 200—500 °C і молекулярною масою 50-500 г/моль. Містить від 15 до 20 атомів Карбону

Отримання[ред. | ред. код]

Проводять дистиляцію нафти або продуктів її переробки. При прямій перегонці нафти в умовах атмосферного тиску отримують атмосферний газойль (фракція з межами википання 270—360 °C), при тиску 10—15 кПа - вакуумний газойль (350—500 °C). Залежно від природи нафти вуглеводневий склад газойлю змінюється в широких межах (вміст парафіно-нафтенових вуглеводнів 20—70%, останнє — ароматичні вуглеводні і домішки, що містять гетероатоми).

Атмосферний газойль — компонент дизельного палива (до 20%) або сировина для каталітичного крекінгу.

При гідрокрекінгу та каталітичному крекінгу вакуумного газойлю, а також при термічному крекінгу і коксуванні нафтових залишків (наприклад, мазута або гудрона) отримують фракції з межами википання 200—360 °C (так званий легкий газойль) і 360—500 °C (так званий важкий газойль).

Застосування[ред. | ред. код]

Легкий газойль після облагороджування, що дозволяє значно понизити вміст домішок гетероатомних сполук (наприклад, S — з 0,7-1,3 до 0,2-0,5 %), використовують як добавку до дизельного палива (до 30%).

Важкий газойль — малов'язкий компонент котельного палива (до 20%).

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Смидович Е. В. Крекинг нефтяного сырья и переработка углеводородных газов. — 3-е изд. — М., 1980 (Технология переработки нефти и газа, ч. 2). (рос.)
• Рудин М. Г., Драбкин А. Е. Краткий справочник нефтепереработчика. — Л., 1980. (рос.)
• Эрих В. Н., Расина М. Г., Рудин М. Г. Химия и технология нефти и газа, 3-е изд. — Л., 1985. (рос.)