Газовий конденсат

Га́зовий конденса́т (рос. газовый конденсат, англ. gas condensate; Gaskondensat n, Erdgasflüssigkeit f) — суміш рідких вуглеводнів (С₅Н₁₂ і вищі), що виділяється з природних газів при експлуатації газоконденсатних покладів в результаті зниження температури і пластового тиску (нижче за тиск початку конденсації). Газовий конденсат використовується як паливо, а також для переробки в прямогінний бензин (з октановим числом менше 65), дизельне і пічне паливо.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Концентрація газового конденсату в пластових газах коливається від 5—10 до 500—1000 г/м³. Вміст конденсату в газі залежить від пластових термобаричних умов (чим вищий тиск і температура, тим більша кількість рідких вуглеводнів може бути розчинена в газі), від складу пластового газу (гомологи метану і СО₂ сприяють розчиненню в газі бензиново-гасових компонентів і підвищенню вмісту газового конденсату), наявності газових облямівок і концентрації в них легких фракцій, умов міграції газоконденсатних сумішей під час формування покладів.

Фракційний і вуглеводневий склад газових конденсатів варіює в широкому діапазоні і залежить від умов залягання, відбору і часу експлуатації покладу. Газовий конденсат складається з бензинових (інтервал кипіння від 30—80 до 200 °C), гасових (200—300 °C) і, в меншій мірі, більш висококиплячих компонентів. Для більшості Газовий конденсат вихід бензинових фракцій становить 70—85 %.

Газовий конденсат з покладів, розміщених на значних глибинах, складається в основному з гасово-газойлевих фракцій. Найпоширеніші Газовий конденсат з переважанням метанових при значній частині нафтенових вуглеводнів (метано-нафтеновий тип). Рідко зустрічаються газові конденсати, які складаються головним чином з ароматичних (65 % на низькокиплячу фракцію) або нафтенових вуглеводнів (до 70–85 % на вказану фракцію). Густина конденсатів 660—840 кг/м³, вміст сірки — соті, рідше десяті частки %.

Розрізнюють сирий і стабільний газовий конденсат, з якого видалені розчинені гази (метанбутанова фракція). Газовий конденсат транспортується спеціальними продуктопроводами і після очищення використовується як цінна вторинна сировина газових родовищ (зокрема як дизельне паливо). Газові конденсати доставляються споживачу наливним транспортом (стабільний газовий конденсат) або з допомогою спеціальних конденсатопроводів під власним тиском (сирий газовий конденсат).

Газовий конденсат видобувають на газоконденсатних родовищах (ГКР) під час видобування вологого природного газу. Додатково нафтопродукт отримують з супутнього нафтового газу, який утворюється під час видобутку нафти, а також у невеликій кількості - з сухого природного газу і на установках комплексної підготовки газу (УКПГ).

Див. також[ред. | ред. код]

• Система видобування, збирання і підготовки газу і газоконденсату

Література[ред. | ред. код]

• Українська нафтогазова енциклопедія / за загальною редакцією В. С. Іванишина. — Львів : Сполом, 2016. — 603 с. : іл., табл. — ISBN 9789669191403.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Київ : Міжнародна економічна фундація, 2004. — Т. 1: А–К. — 560 с.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Львів : Апріорі, 2006. — Т. 2: Л–Я. — 800 с.
• Орловський В. М., Білецький В. С., Сіренко В. І. Технологія видобування газу і газового конденсату. Редакція «Гірничої енциклопедії», Полтава: НТП «Бурова техніка», Львів, Видавництво «Новий Світ — 2000», 2023. — 359 с.