Гавриїл (Кременецький)
| Гавриїл (Кременецький) | ||
.jpg) | ||
| Портрет київського митрополита Гавриїла (Кременецького). Колекція Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». | ||
| ||
|---|---|---|
| 22 вересня 1770 — 9 серпня 1783 | ||
| Церква: | Російська православна церква | |
| Попередник: | Арсеній (Могилянський) | |
| Наступник: | Іларіон (Кондратковський) | |
| ||
| Альма-матер: | Московська духовна академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 1707 Носівка, Київський полк | |
| Смерть: | 9 серпня 1783 Київ | |
| Похований: | Софійський собор | |
| Чернецтво: | 1739 | |
| Єп. хіротонія: | 17 вересня 1749 | |
Митрополит Гавриїл (також Григо́рій Фе́дорович Кремене́цький; 1707, Носівка, Київський полк — 9 серпня 1783, Київ) — український релігійний діяч на Гетьманщині, у Татарстані та Естонії.
Єпископ синодальної Православної російської церкви, митрополит Київський і Галицький (з 1770 по 1783 рр.). Учасник ліквідації монастирів у часи московської імператриці Катерини II.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у родині міського старшини. Вихованець Київської духовної академії. Особисто допомагав відбудові академії після пожежі 1705 р. Також створив потужний грошовий фонд для навчання бідних українців у Києво-Могилянській академії (54,000 рублів).
Духовна кар'єра[ред. | ред. код]
- З 1736 р. - у Санкт-Петербурзі, де стає викладачем Олександро-Невської семінарії.
- 1739 р. прийняв чернечий постриг, префект Олександро-Невської семінарії.
- 1748 р. — архімандрит Новоспаського монастиря, стає членом Святійшого Синоду РПЦ.
- 1749 р. — єпископ Коломенський та Каширський РПЦ.
- 1755 р. — єпископ Казанський РПЦ (Татарстан).
- 1762 р. — призначений єпископом Санкт-Петербурзьким і Шлісельбурзьким, член комісії з церковного майна. Архієпископ
- 1764 р. — мав титул архієпископа Санкт-Петербурзького і Ревельського (Таллінського).
- 1770 р. — митрополит Київський і Галицький РПЦ.
Після повернення на Гетьманщину, митрополит Гавриїл узявся за так званих мандрівних дяків — посутню прикмету українського духовного життя:
Митрополит Гавриїл Кременецький у 1771 р. розіслав указ, в якому зазначалося: «В епархии киевской школьники разного звания, люди с места на место бродят и по имеющимся церквам избам, так называемым школам, приставая, тунеядством кормятся, и не токмо никакой пользы обществу не приносят, но паче разными своими безчиниями вред и соблазн причиняют, а через таковых своевольных бродяг на церковнослужителей настоящих и постоянных напрасное наносится нарекание»
Митрополит суворо заборонив тримати при церквах зайвих, «праздношатающихся» студентів, особливо із різночинців, та визначив штат — по два дяки на одного священника і не більше шести на «трехпричетный приход».
Серед контраверсійних вчинків — активна участь у суді над святителем Арсенієм (Мацеєвичем), при чому Гавриїл особисто забрав у нього митрополичий кийок.
Похований у склепі Київського Софійського собору.
У південній частині собору під Успенським вівтарем (колишньою давньоруською зовнішньою галереєю), за митрополита Рафаїла Заборовського (1731-1747 рр.) було влаштовано великий склеп, в якому один за іншим почили шість митрополитів: Рафаїл Заборовський (1747), Арсеній Могилянський (1770), Гавриїл Кременецький (1783), Самуїл Миславський (1796), Ієрофей (Малицький) (1799) і Серапіон (Александровський) (1824).
Джерела[ред. | ред. код]
- Василь МИКИТАСЬ. ВАГАНТИ ТА МАНДРІВНІ ДЯКИ. Журнал «Київська старовина» (укр.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Некрополь Національного заповідника «Софія Київська» (укр.)