ГЕС Інга I
| ГЕС Інга I | |
|---|---|
 | |
| 5°30′57″ пд. ш. 13°37′18″ сх. д. / 5.51588520002777738° пд. ш. 13.62175840002777782° сх. д.Координати: 5°30′57″ пд. ш. 13°37′18″ сх. д. / 5.51588520002777738° пд. ш. 13.62175840002777782° сх. д. | |
| Країна |  ДР Конго |
| Адмінодиниця | Центральне Конго |
| Стан | діюча |
| Річка | Конго |
| Каскад | каскад на Конго |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1972 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 351 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна, пригреблева |
| Розрахований напір | 50 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 6 Tosi |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6 Ansaldo |
| Потужність гідроагрегатів | 6х59 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна контрфорсна |
| Висота греблі | 52 м |
| Довжина греблі | 587 м |
| Власник | Societe Nationale d'Electricite (SNEL) |
  ГЕС Інга I | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Інга I — гідроелектростанція на заході Демократичної Республіки Конго, споруджена на одній з найбільших річок світу Конго.
Для роботи електростанції лише незначну частину з гігантського обсягу води, що протікає в Конго, перед початком порогів Інга спрямували до прокладеного правобережжям дериваційного каналу довжиною 9 км. На його завершенні спорудили бетонну контрфорсну греблю, яка має висоту 52 метри, довжину 587 метрів та потребувала 245 тисяч м3 матеріалу.[1]
Біля підніжжя греблі розташований машинний зал, який обладнали шістьма турбінами типу Френсіс потужністю по 59 МВт, котрі працюють при напорі у 50 метрів. Відпрацьована вода повертається в річку в нижній частині порогів Інга.
Поряд з Інга І у 1982 році спорудили ГЕС Інга II, яка використовує ту саму схему роботи. Крім того, існують плани щодо спорудження значно потужнішої ГЕС Інга III та найбільшої в світі гідроелектростанції Гранд-Інга.
Станом на початок 2010-х років Інга І та ІІ перебували в поганому технічному стані та могли видавати не більше чверті своєї потужності.[2] З цієї причини розпочали масштабний проект їх реабілітації.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ginocchio, Roger; Viollet, Pierre-Louis (6 березня 2012). L'énergie hydraulique (фр.). Lavoisier. ISBN 9782743011918. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
- ↑ Inga-2 Powerplant - Enipedia. enipedia.tudelft.nl (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
- ↑ RD Congo : à petits pas vers le Grand Inga – JeuneAfrique.com. JeuneAfrique.com (fr-FR) . Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.