Віронія

   Віронія на карті Естонії

Віро́нія (лат. Vironia) — історичний край на північному сході Естонії. Батьківщина віронів (вірів), одного із середньовічних естонських племен. Розташований на території сучасних естонських повітів Східна Віронія і Західна Віронія. Історичні центри краю — Нарва, Тарванпе (нині Раквере) й Агелінде (нині Анту). У VIII—X ст. страждав від нападів вікінгів. У ХІІІ ст. став об'єктом Північних хрестових походів під проводом німецьких і данських лицарів. Тубільні мешканці сповідували фінське язичництво, але згодом прийняли християнство; вони неодноразово повставали через зловживання Ордену меченосців. Святий престол часто висилав своїх легатів для врегулювання конфліктів між тубільцями і хрестоносцями. 1238 року, згідно зі Стенбійським договором, весь край перейшов під контроль Данської корони, й був розділений на феоди між васалами данського короля. У ХІІІ ст. вірони брали участь у німецько-данських війнах проти Новгороду. У XIV ст. край перетворився на один із повітів Естонії (Естляндії), складовій Лівонської конфедерації. У Російській імперії увійшов до Везенберзького повіту Естляндської губернії.

Назва[ред. | ред. код]

  • Віро́нія (лат. Vironia) — історична латинська назва[1], що вживається в українській історіографії[2].
  • Вірля́ндія (лат. Virlandia від нім. Wierland, давньоскан. Virland, «земля вірів») — альтернативна латинська назва, що походить від німецької і шведської мов.
  • Вірумаа (ест. Virumaa, «Вірська земля») — сучасна естонська назва[3].
  • Ві́рія (лат. Viria, Wiria) — альтернативна латинська назва[3].
  • Віруй (ст.-укр. Вируй) — в руських літописах.

Від назви провінції походить назва вулиці Віру в Нарві.

Поділ[ред. | ред. код]

Парафії[ред. | ред. код]

Поділялася на 16 парафій (кірхшпілів), або погостів

  1. Єве
  2. Вайварра
  3. Луггенгузен
  4. Магольм
  5. Везенберг
  6. Гальяль
  7. Трістер
  8. Якобі
  9. Мала Маріїнська
  10. Каткюль

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lexicum nominum geographicorum latinorum. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 31 жовтня 2020.
  2. Пріцак, О. Походження Русі: Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія. 1997, С. 573, 583f.
  3. а б Regnorum Sueciae, Gothiae... nova descriptio. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віронія